Усть-Ленський заповідник (рос.Усть-Ле́нский государственный природный заповедник) — заповідник, розташований у дельти Лени і на західному схилі північного краю хребта Хараулах, на території Булунського району Республіки Саха (Якутії). Організовано 18 грудня 1985 року. Загальна площа заповідної території — 1 433 000 га (14 330 км²). Кількість ділянок — 2. «Дельтова» (між протоками Аринською та Мачаа-Юйосе), площею 1300 тис. га, іта"Сокіл" (займає північні відроги Хараулахського хребта), площею 133 тис. га. Велика частина території заповідника (13 000 км², або 91 %) припадає на дельту Лени, і тільки 9 % (1300 км²) його загальної площі займають північні відроги Хараулахських гір.
Клімат заповідника морський полярний, дуже суворий. Тривалість періоду зі сніговим покривом 250—270 днів. Середня тривалість безморозного періоду на півночі заповідника 40 днів, на півдні — 45 днів. Тривалість теплого періоду з середньою добовою температурою вище 0° С становить 108 днів у гірській частині та 97 днів — на морському узбережжі. Влітку грунт встигає відтанути на глибину від 10 до 120 см.
Географічні дані
Дельта Лени — унікальне природне творіння. Велика ріка розгалужується на безліч гирл, утворюючи понад 30 тисяч озер. На них припадає п'ята частина цієї ділянки заповідника; понад чверть — затоки і протоки. Так що Усть-Ленський заповідник — наполовину водний, та ще омивається морем Лаптєвих, в яке впадає Лена.
Решта території покрита різнотрав'ям, трав'яно-чагарниковими, лишайниково-зеленомошними та зеленомошними тундрами, а також тундро-болотами. Береги проток облямовані чагарниковими вербами, осоками, бобовими і різнотрав'ям. На ділянці «Сокіл» у нижній частині — різного роду тундри, вище 500 метрів над рівнем моря — гольцовий пояс[1].
Флора і фауна
Стадо диких північних оленів переходить Велику Туматську протоку
Судинних рослин у заповіднику — 402 види, серед них 20 рідкісних для Якутії та 3 були включені до списку рідкісних рослин СРСР: переломник Городкова (Androsace gorodkovii), ряст Городкова (Corydalis gorodkovii), ломикамінь молочно-біла (Saxifraga lactea). Острів Тіт-Ари відомий найпівнічнішим у світі масивом лісу. У західній частині острова, на широті близько 72 °, ростуть невисокі, до 6 м заввишки, дерева Larix gmelinii. Риби — 32 види, земноводні — 1 вид, птахи — 109 видів, ссавці — 33 види. Серед птахів — гусеподібні, мартинові, кулики; лебідь малий внесені до Червоної книги СРСР і Росії, а мартин рожевий — до Червоної книги СРСР. Цими ж документами охороняються ведмідь білий та лаптевський морж[1]. З початку ХХІ століття відзначаються факти повернення на берегові лежбища лаптевських моржів, знищених в цих водах ще в 1940-і роки. Ймовірно, це пов'язано зі зменшенням загального судноплавства у цьому районі. Проте стан популяції ще у небезпеці[2].Булунська популяція дикого північного оленя (до 70 тисяч тварин) в дельті має місця отелення і літнього випасу. Тут виводять потомство численні песці, заповідником проходить північна межа ареалу Marmota camtschatica та барана снігового[1]. Успішно акліматизуються вівцебики, завезені в 1996 році з Таймирського заповідника[en][2].
