Далекосхідна гречка сахалінська

Далекосхідна гречка сахалінська
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Гречкові (Polygonaceae)
Рід:	Далекосхідна гречка (Reynoutria)
Вид:	Далекосхідна гречка сахалінська (R. sachalinensis)
Біноміальна назва
Reynoutria sachalinensis (F.Schmidt) Nakai, 1922
Синоніми
Fallopia sachalinensis (F.Schmidt) Ronse Decr. Polygonum sachalinense F.Schmidt Reynoutria brachyphylla (Honda) Nakai Tiniaria sachalinensis (F.Schmidt) Janch.

Далекосхідна гречка сахалінська[1], гірчак сахалінський, сахалінська гречка[2] (Reynoutria sachalinensis (F.Schmidt) Nakai, синонім — Fallopia sachalinensis (F.Schmidt) Ronse Decr., Polygonum sachalinensis F.Schmidt) — трав'яниста рослина з роду Reynoutria, родини гречкових. Уродженець Східної Азії, натуралізований в Америці, ПАР, Новій Зеландії, Європі (у тому числі — Україні).

Морфологія

Листя

Квіти

Багаторічна рослина 2–3 м заввишки[2]. Стебла прямостоячі, товсті, з повними міжвузлями, вгорі гіллясті, голі. Листя широкоовальні або подовжено-яйцеподібні, з серцеподібною округленою основою, короткочерешкові, голі; розтруби плівчасті. Квітки дрібні, білуваті; оцвітина лійкоподібна; внутрішні частини її з крилоподібними виростами, що розростаються, при плодах. Суцвіття — пазушні мітелки, зібрані в короткі пучки. Плід — тригранний горішок. Цвіте у серпні — вересні. Плоди дозрівають у вересні — жовтні.

R. sachalinensis виростає більшою ніж інший натуралізований вид роду, Reynoutria japonica. Листки R. sachalinensis більші, серцеподібніші та часто червоно-жильні[3].

Розповсюдження

Природний ареал

• Райони Азії з помірним кліматом:
  • Східна Азія: Японія — Хоккайдо, Хонсю
  • Далекий Схід Росії — Курили, Сахалін
• Північна Америка:
  • Східна Канада: Квебек, Нова Шотландія, Онтаріо, Острів Принца Едуарда, Нью-Брансвік, Ньюфаундленд
  • США — Іллінойс, Вісконсин, Коннектикут, Мен, Массачусетс, Мічиган, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Огайо, Пенсільванія, Род-Айленд, Західна Вірджинія, Айдахо, Монтана, Орегон, Вашингтон, Делавер, Кентуккі, Луїзіана, Меріленд, Північна Кароліна, Теннессі, Вірджинія, Каліфорнія
  • Західна Канада: Британська Колумбія

Ареал натуралізації

• Африка
  • Південна Африка: Південно-Африканська Республіка — Квазулу-Наталь
• Австралазія
  • Австралія — Новий Південний Уельс
  • Нова Зеландія — Північний острів — Південний острів
• Європа
  • Східна Європа: Білорусь; Латвія; Литва; Україна
  • Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина
  • Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Швеція; Об'єднане Королівство
  • Південно-Східна Європа: Болгарія; Словенія
  • Південно-Західна Європа: Франція

В Україні зростає у квітниках, на городах — на всій території; декоративна, кормова[2].

Ареал культивування

• Райони Азії з помірним кліматом:
  • Східна Азія: Японія
• Європа
  • Східна Європа: Росія — Брянська область

Далекосхідний вид. Культивують як декоративну рослину. Дичавіє. В Україні є небезпечним інвазивним видом. Із сільськогосподарських угідь поширився на суміжні лісові площі, природні луки, ставши їх складовою частиною. В нових умовах виявився дуже агресивними і почав витісняти з біоценозів корінні види[4][5].

Хімічний склад

В надземній частині міститься 15,3—18,4 % протеїнів, 0,3—1,1 % рутина, 564,9—872,9 мг% аскорбінової кислоти, 26—28,8 % клітковини. Зміст дубильних речовин у листках не перевищує 10,5 % при доброякісності 20—40 %, в коренях до початку цвітіння вони досягають 28,2 %.

Використання

Рослина має антибактеріальну активність. Екстракт з листя можна використовувати в чистому вигляді і в букеті з ялиновим екстрактом для дублення шкіри. Дає велику зелену масу, молоді пагони поїдаються коровами і кіньми. Населення Сахаліну вживає в їжу листя свіжим і вареним. Дослідження показали можливість використання силосованого гірчака сахалінського (у стадії пуп'янкування) як корму для сільськогосподарських тварин. Висаджують як декоративну рослину біля водоймищ, огорож, на газонах. Медонос.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Примітки

1. Reynoutria sachalinensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 96. (рос.)(укр.)
3. NatureGate. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 29.12.2018. (англ.)
4. Юглічек, Л. С. Рослини-трансформери Хмельницької урбосистеми (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
5. [[Держипільський Любомир Михайлович - Любомир Держипільський]]. Збереження та стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Reynoutria sachalinensis (F.Schmidt) Nakai на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
• Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 29.12.2018. (англ.)
• Euro+Med Plantbase. Процитовано 26.12.2018. (англ.)
• Reynoutria sachalinensis (F. Schmidt) Nakai в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)