Гірський хребет

Гірськи́й хребе́т, ґрунь^[1] — велика лінійно витягнута позитивна форма рельєфу з чітко відбитими схилами, що перетинаються у верхній частині, гірська споруда, що має чітко виражені вісь, вервечку гірських вершин та схили. Одна з форм рельєфу.

Гірський хребет — це ряд гір або пагорбів, розташованих у лінію та з’єднаних високою місцевістю. Гірська система або гірський пояс — це група гірських хребтів зі схожістю за формою, структурою та вирівнюванням, які виникли внаслідок однієї причини, як правило, горотворення.^[2]^[3] Гірські хребти також зустрічаються на багатьох об’єктах планетарної маси в Сонячній системі і, ймовірно, є ознакою більшості планет земної групи.

Загальний опис. Найбільші гірські хребти на планеті Земля

Хребти великої довжини називають гірськими пасмами або ланцюгами гір. Вершинна частина хребта може бути різною: гребінчасто-загостреною, округлою, у вигляді плато. Схили бувають несиметричними й симетричними. Будова хребта включає такі елементи як вершини, гряди, масиви, відроги тощо.

Більшість геологічно молодих гірських хребтів на земній поверхні пов’язані або з Тихоокеанським вогняним колом, або з Середземноморським геосинклінальним поясом. Тихоокеанське вогняне коло включає Анди Південної Америки, простягається через північноамериканські Кордильєри, Алеутський хребет, через півострів Камчатка, Японію, Тайвань, Філіппіни, Папуа-Нову Гвінею, до Нової Зеландії.^[4] Анди мають довжину 7000 кілометрів (4350 миль) і часто вважаються найдовшою гірською системою в світі.^[5]

Альпійський пояс простягається на 15 000 км через південну Євразію, від Яви в морській Південно-Східній Азії до Піренейського півострова в Західній Європі, включаючи хребти Гімалаїв, Каракорум, Гіндукуш, Ельбурс, Кавказ і Альпи.^[6] Гімалаї містять найвищі гори в світі, включаючи гору Еверест, висота якої становить 8848 метрів (29029 футів).^[7]

Гірські хребти за межами цих двох систем включають Арктичні Кордильєри, Аппалачі, Великий Вододільний хребет, Східний Сибір, Алтай, Скандинавські гори, Циньлін, Західні Гати, Віндх'я, Бирранга і Аннамські гори.

Що стосується Європи, то за середньою (близько 300 м) і максимальною (4807 м, г. Монблан в Альпах) висотами вона поступається іншим частинам світу, крім Австралії. На крайньому сході простягаються гори Урал, на північному заході — Скандинавські гори. Смуга невеликих за площею і висотою гірських хребтів охоплює південну частину Середньої Європи: Центральний французький масив, Воґези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори тощо. З півдня ця смуга обрамлена найвищими горами Європи — Альпами, а також Карпатами. Гірський рельєф переважає у Південній Європі: Піренеї, Андалузькі гори, Апеннінські гори, Стара Планина, Динарські гори, Родопи, Пінд, Кримські гори та інші.

Якщо визначення гірського хребта розширити, щоб включити підводні гори, то Серединно-океанічний хребет утворює найдовшу безперервну гірську систему на Землі, протяжністю 65 000 кілометрів (40 400 миль).^[8]

Характеристики гірських хребтів

Висота, протяжність та форма гірського хребта залежать від походження, історії розвитку та літологічного складу складаючих порід. Отже, має:

лінійне простягання;
чітко визначені пасма та схили, маючи напрямки у протилежні сторони.

Гірський хребет характеризується:

значною протяжністю;
добре вираженою віссю, великою частиною у вигляді єдиної лінії вододілу, уздовж якого розміщені найзначніші висоти.

Гірський хребет — пасмо гір, що межує з низовинами або відділяється від інших гірських хребтів, міжгірською улоговиною або річкою. Окремі гори в межах того ж гірського масиву не обов'язково мають одну і ту ж геологію, хоч зазвичай так і є.

Зазвичай гірський хребет входить до складу гірської країни або гірської системи.

Гірський ланцюг — система витягнутих в одному напрямку гірських хребтів.

Генезис, структура і розвиток

Гірські хребти утворюються в результаті різноманітних геологічних процесів, але більшість значущих на Землі є результатом тектоніки плит.^[3] Пасмо гір можливо утворюється взаємодію тектонічних плит . Наприклад, Гімалаї — результат дії Індостанської плити на Євразійську плиту, створюючи деформовану зону біля лінії зіткнення. А Кордильєри — результат дії плити Кокос та Тихоокеанської плити на Північноамериканську плиту. Іноді, одна тектонічна плита може штовхати іншу знизу (субдукція). Плита що з гори при цьому створює гірський хребет. При цьому з'являються вулкани. Наприклад Везувій.

Структура гірської системи включає центральний і передовий гірські хребти. Передовий хребет — невисокий хребет або гірська гряда у складчастих областях, розташовані між прилеглою рівниною і системою центральних хребтів і паралельні останнім. Гірські системи, які мають велику протяжність, можуть мати декілька передових хребтів, при цьому зовнішний передовий хребет наймолодший і найнижчий. Від головного (центрального) хребта передовий хребет відокремлюється тектонічним прогином, який є синклінальною або ґрабеновою структурою (по ній іноді протікає річка). Передовий хребет перетинається древнішими антецедентними (первинними) долинами річок, які стікають з головного хребта.

Підняті регіони або вулканічні конуси можуть зазнати ерозії, створюючи гірський хребет. Гірські струмки несуть уламки вниз і створюють алювій або переносять у річкову дельту.

Клімат

Розташування гір впливає на клімат, наприклад на кількість опадів. Коли вітер рухається над морем, тепле вологе повітря підіймається і випадає у вигляді опадів, при прохолодних сухих повітряних рухах над хребтом з підвітряної сторони утворюючи дощовий сутінок.

Їх розташування також впливає на температуру. Якщо сонце сяє зі східного боку, то східна сторона гори отримає сонячне світло і теплоту, поки інша сторона буде у сутінку й охолоджена, такі екосистеми підтримують різний біологічний ритм залежно від розташування гори.