|
Арктичні Кордильєри
Кордильє́ри А́рктики (англ. Arctic Cordillera) — велике глибоко посічене гірське пасмо на північному сході Канадського арктичного архіпелагу у Північній Канаді, яке простягається від острова Елсмір до північного Квебеку й Лабрадору. Гірський хребет покриває більшу частину східного берега Нунавута заледенілими піками і одними з найбільших льодовиків в країні, включаючи льодовик Пенні[en] на Баффіновій Землі[1]. Зі сходу Арктичні Кордильєри обмежені морем Баффіна, протокою Дейвиса і морем Лабрадор, північна частина хребта омивається Північним Льодовитим океаном. Загальні відомостіАрктичні Кордильєри розташовані, в основному, в Нунавут, але прямують на південний схід до північного краю Лабрадору і північного сходу Квебека. Гірська система розділена на кілька хребтів, чиї гірські вершини часто досягають двох кілометрів. Найвища вершина Кордильєр — пік Барбо на острові Елсмір (2616 м), вона ж найвища в Нунавут[2].. Арктичні Кордильєри — одна з трьох гірських систем Канади разом з північною частиною Кордильєр у Західній Канаді[3] та канадською ділянкою Аппалачів на півострові Гаспе і в Атлантичній Канаді. Арктичні Кордильєри — невелика екозона (англ. Ecozones of Canada[en]) в порівнянні з іншими. Вона головним чином межує з північноарктичною (англ. Northern Arctic Ecozone), а невеликий фрагмент в Лабрадорі — з тайговим щитом (англ. Taiga Shield Ecozone) (хоча друга сусідня екозона не впливає на гірську). Гірська система Кордильєр включає більшість арктичних островів і регіонів (Батерст, Корнуолл, Амунд-Рінґнес, Еллеф-Рінґнес, Елсмір, Баффінова Земля, Байлот, Лабрадор), проте екозона Кордильєр включає тільки Елсмір, Баффінову землю, Аксел-Гейберг, Байлот і Лабрадор[3]. ГеографіяРегіониАрктичні Кордильєри складаються з декількох регіонів. Більшість території острова Елсмір покрито цими горами, що робить його самим гористим в Канадському арктичному архіпелазі[4]. Елсмір вважається частиною островів Королеви Єлизавети, а мис Колумбія є найпівнічнішою точкою Канади. Він займає площу 196 235 км² і є третім за розміром островом в країні, а також десятим у світі. Першими мешканцями острова Елсмір були невеликі групи інуїтів, що полювали на карібу Пірі (англ. Peary Caribou[en]), вівцебиків і морських ссавців у 1000–2000 роках до Р. Х[5]. Острів Аксель-Хейберг також входить до Арктичного архіпелагу; він найбільший з островів Свердрупа. Острів мав мешканців, проте до 1900 року, коли Отто Свердруп дав йому ім'я, мешканці покинули острів. У 1959 році вчені з університету Макгілла досліджували фіорд Експедішн, що призвело до створення Дослідницької станції Макгілл, побудованої в 8 км від фіорду у 1960 році. Баффінова Земля — найбільший острів Канади і п'ятий у світі за площею (507 451 км²). Найбільший безлюдний острів на Землі, острів Девон, серед островів Королеви Єлизавети. На Девоні було поселення в гавані Дандас (англ. Dundas Harbour), проте пізніше воно було залишено жителями. Більшість території острова Байлот покрито Арктичними Кордильєрами. Хоча тут, як і на інших островах Канадської Арктики, немає постійного населення, інуїти з Понд-Інлет та інших поселень регулярно відвідують Байлот. Території під охороноюБільше однієї п'ятої острова Елсмір включені до складу парку Куттінірпаак, у тому числі сім фіордів і кілька льодовиків, озеро Хейзен, найбільше в світі заполярне озеро. Пік Барбо, найвища вершина Канадського Арктичного архіпелагу, що знаходиться на хребті Бритіш-Емпайр (англ. British Empire Range[en]). Найпівнічніший гірський хребет на планеті, Челленджер (англ. Challenger Mountains[en]), розташований в північно-західній частині острова. Північна частина острова називається землею Гранта (англ. Grant Land[en]). У липні 2007 дослідниками було відмічено зникнення місць проживання водоплавних птахів, безхребетних і водоростей на Елсмірі. Згідно з висновками Меріенн Дуглас (англ. Marianne S. V. Douglas) з університету Альберти і Джона Смола (англ. John P. Smol[en]) з університету Куїнс, потепління і випаровування призвели до зміни рівня води при відпливах і супутнім змінам у хімічному складі води в ставках і заболочених землях. Дослідники відзначають, що у 1980-х роках їм часто доводилося вдягати болотні комбінезони, щоб пройти до води, а у 2006 ті ж місця були досить сухі для того, щоб спалахнути[6]. Сірмілік Парк на півночі Баффінової землі є місцем проживання великих популяцій Uria lomvia, мартин трипалий, і гуска біла. Парк складається з трьох регіонів — острова Байлот, протоки Олівера (англ. Oliver Sound[en]) і півострову Борден (англ. Borden Peninsula[en]). У національному парку Ауюйтук, розташованому на Баффиновій землі на півострові Камберленд (англ. Cumberland Peninsula), представлені різноманітні арктичні ландшафти, в тому числі фіорди, і льодовикові поля. Розташовані парку у відомої вершини Асгард і Тор (англ. Mount Thor[en]) висотою 1250 м і ухилом в 105°. У парку Торнгат-Маунтинс, розташованому на півострові Лабрадор, знаходиться значна частина південного краю Арктичних Кордильєр. Парк захищає безліч арктичних диких видів, у тому числі, оленів, білих ведмедів, сапсанів і беркутів. Парк було засновано 22 січня 2005 року, що робить його першим на Лабрадорі. Льодовики Сухіша північна частина Арктичних Кордильєр в значній частині покрита статичними вершинними льодовиковими шапками, а рухомі льодовики частіше зустрічаються на вологому південному краї. Значні площі Елсміра покриті льодом: крижані поля Менсона (англ. Manson Icefield) і Сидкап (англ. Sydkap) на півдні; крижане поле Уельсу (англ. Wales Icefield) і льодовикова шапка Агассіз (англ. Agassiz Ice Cap) на центрально-східній стороні острова, значне покриття льодом на півночі. Північно-західний берег був покритий 500-кілометровим льодовиком (англ. Ellesmere Ice Shelf) до ХХ століття. Через глобальне потепління кількість льоду зменшилася на 90 відсотків, від поля залишилися незалежні шельфові льодовики Альфред-Ернест, Ейлс, Мілн, Уорд-Хант і Маркхем (англ. Alfred Ernest, Ayles, Milne, Ward Hunt, and Markham Ice Shelves)[7]., Дослідження канадських льодовиків, проведене в 1986 році, виявило зникнення 48 км² (3,3 км ³) льоду біля льодовиків Майлна і Ейлс в проміжку 1959–1974 роки[8]. Льодовик Уорд-Хант (англ. Ward Hunt Ice Shelf[en]), де залишився найбільший фрагмент товстої криги (більше 10 метрів завтовшки), втратив 600 км льоду при розколі у 1961–1962 роках[9]. У проміжок між 1967 і 1999 роком льодовик скоротився на 27% в товщину[10]. Танення льодовиків Елсміра продовжилося в XXI столітті: льодовик Уорд розколовся влітку 2002 року[11]; Ейлс повністю обрушився у воду 13 серпня 2005 року; ці процеси можуть загрожувати нафтовидобутку в морі Бофорта, зокрема остання частина що відкололася мала площу 66 км²[12]. Льодовикова шапка Барнс (англ. Barnes Ice Cap[en]) знаходиться в центральній частині Баффинової землі, вона відступає принаймні з початку 1960-х років (коли в цей район була відправлена експедиція з трьох людей для вимірювання ізостат відпливів і особливостей поперечних долин річки Ісорток). Геологія Північна частина Арктичних Кордильєр піднялася в мезозої, під час інуїтської складчастості (англ. Innuitian orogeny[en]), коли Північноамериканська плита посунулася на північ. Вона має магматичні і метаморфічні породи, проте має у своєму складі головним чином осадові породи. Гори на острові Аксель-Хейберг в основному складаються з довгих кряжів, сформованих в середньому мезозої і палеозої з невеликими інтрузіями. Арктичні Кордильєри молодше Аппалачів, тому в ерозії не було часу, щоб перетворити ці гори в округлі пагорби. Дерева в горах не ростуть, тому що не можуть пережити суворі арктичні зими. Широкі простори покриті нетанучими льодами і снігами. Арктичні Кордильєри нагадують Аппалачі складом і містять аналогічні типи мінералів. Через наявність дешевших у розробці родовищ на півдні на цій гірській системі гірничодобувна діяльність не ведеться. Гори на південному сході Елсміра складаються сході в основному з граніту, гнейсу, магматичних недиференційованих інтрузивних і вулканічних порід. Вони зазвичай піддаються сильної ерозії і мають явні глибокі тріщини і вузькі жили. Арктичні Кордильєри складають східний край Канадського щита, що покриває більшість території країни. Докембрійські породи становлять більшість підмурівку. ВулканізмГори ефузівного походження мають вік від 1,2 млрд років до 65 млн років[13]. Піздньокрейдові вулкани Елсміра іноді відносять до ранньої активності Ісландської гарячої точки і хребта Альфа. Незважаючи на те, що вулканам Елсміра близько 90 млн років, на них все ще видна зола[14].  Верхньокрейдова формація Стренд-Фіорд (англ. Strand Fiord Formation[en]) є прикладом розширення підняття Альфа, вулканічного підняття, під час активного формування Амеразійського басейну (англ. Amerasian Basin). Формація є частиною сукцесії западини Свердрупа (англ. Sverdrup Basin Magmatic Province[en]), її утворення передує останньому зануренню западини. Потоки толаїтичного базальту є головним компонентом формації і представлені уламковими вулканічними породами, пісковиком, алевролітами і рідкісними вугільними жилами. Домінують лавові потоки завтовшки від 6 до 60 метрів поверхневої локалізації. Пірокластові осадові породи частіше зустрічаються поблизу південного і східного країв формації, представлені вони лахарами і пляжами. Формація містить траппи на заході острова Аксель-Хейберг заввишки 300 метрів. Формація Браво-Лейк (англ. Bravo Lake Formation[en]) в центральній частині Баффинової землі є рідкісною лужною ділянкою, що сформувалася в результаті підняття підводних ділянок в палеопротерозої[15]. Лава у вулканічному поясі має геохімічні характеристики, схожі з сучасними океанічно-острівними базальтовими групами. Діапазон від середньофракційованих до сильнофракційованих профілів рідкоземельних елементів аналогічний гавайському[16]. Флора і фаунаУ суворих умовах арктичної тундри виживає мало рослин. Мороз може вдарити в будь-який час року, а через крайнього придушення холодом процеси ґрунтоутворення надзвичайно уповільнені. Три чверті поверхні — голі камені, навіть лишайникам складно вижити в умовах Цих. Дерев майже немає. Рослини, що виростають в регіоні, в основному сланкі, що характерно для гірської тундри. Деякі представники флори:Picea mariana, Salix arctica, Eriophorum, Kobresia, декілька видів мохів, Juncaceae, Saxifraga oppositifolia, Dryas, Cyperaceae, Diapensia lapponica, Papaver radicatum, Dryas octopetala, Oxyria digyna, Silene acaulis, Vaccinium й Cassiope tetragona. Через холоди в за Арктичних Кордильєрах не живуть ні рептилії, ні амфібії; комахи також рідкісні. Великі травоїдні регіону — вівцебик і північний олень, дрібні — копитні лемінги і арктичний біляк; хижаки — білий ведмідь, мелвільський острівний вовк, песець і горностай. Морські ссавці — нарвали, білухи, моржі, кільчаста нерпа і морський заєць. Мохнонога тундряна куріпка — поширений в регіоні Кордильєр птах. Типові пернаті хижаки — кречет і біла сова. Поширені морські птахи — кайра товстодзьоба, трипалий мартин, крем'яшник, ісландський побережник, чистун арктичний, пісочник великий, пісочник малий, кочівний буревісник. Водоплавні птахи, що населяють регіон Арктичних Кордильєр, — білий гусак, гага звичайна, гага королівська і гагара червоношия. Найвищі гори 
Гірські хребтиВ Кордильєрах Арктики декілька гірських хребтів із такими назвами:
Примітки
Послання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
