|
Грушка (Кам'янець-Подільський район)
Гру́шка — село в Україні, у Староушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. НазваУ переказах говориться, що де зараз у селі знаходяться «Муровані криниці», у давнину тут росла велика дика груша, біля якої знаходились джерела холодної води. Тут перехожа людина, чи то група людей могла перепочити, втамувати свою спрагу холодною водою. Крім того, ця груша по своїй величині була як орієнтир на даній місцевості. Ось чому ще й до цього часу існує поговірка «Нам аби до грушки, а там можна і перепочити». ГеографіяПодільське село Грушка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 36 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. Біля Грушки протікає річка Жван та через саме село проходить автошлях територіального значення Т 2303, який неподалік від поселення перетинається з автошляхом Т 2317. КліматГрушка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження. ІсторіяВперше село згадується в історичних документах з кінця XV століття. На території села виявлено знаряддя праці доби пізнього палеоліту та залишки поселення трипільської культури. Сільська церква Успіння збудована у 1778 році – дерев’яна. В ній шанована ікона Божої Матері відома з 1750 року. В 1797 - 1923 роках село входило в Грушківську волость, Ушицький повіту, Подільської губернії, по річці Жван за 33 версти від повітового міста, мешканців 450 осіб, 68 дворових господарств, волосне правління, православна церква, заїжджий будинок, три водяних млини. За 15 верст від села знаходилась поромна переправа через Дністер. Карашевичі-Токаржевські - колишні власники місцевого маєтку, де знаходиться сільрада. В селі палац вважають збудованим в XVIII столітті, але можливо і бути кінець ХІХ століття. Мансарда маєтку в Грушці не пережила лихоліття революції 1917-1919 роках. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. В 1932–1933 селяни села пережили голодомор. По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод. З 1991 року в складі незалежної України. Грушці працюють середня школа, клуб із залом на 500 місць, бібліотека, народний музей. Діють фельдшерсько-акушерський пункт, дит'ясла. В селі функціонує народний театр «Браво», також є ще магазин Аліка. 29 листопада 2014 році у селі відбулося освячення нового храму Успення Пресвятої Богородиці, чин освячення здійснив архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій (Семенюк)[1]. 7 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Староушицької селищної громади.[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей. У 2023 році селі демонтувати пам’ятник російському полководцю Олександру Суворову.[3] НаселенняНаселення становить 597 осіб. МоваУ селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року. ТуризмУ селі створено туристичну принду — «Мальоване село». Одну з старих подільських хат у селі Грушці придбала митець Адріана Вітер і влаштувала в ній справжній побут народної культури Південного Поділля. Команда майстрів побілила хату, розфарбувала її подільськими орнаментами, були оновлені двері і вікна. Кімнати хати відтворюють традиції гончарства і травництва.[4] РелігіяВідомі людиНародились
Перебували, проживалиОхорона природиСело лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Див. також
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
