Залежно від технології виробництва чавунів, їх хімічного складу Карбон у чавунах може перебувати як у вільному стані у вигляді графіту, так і у вигляді сполуки з Ферумом — цементиту.
Графітизування чавунів може відбуватися:
під час кристалізації. Так отримують виливки з чавунів з пластинчастим графітом, кулястим графітом чи вермикулярним графітом. Графіт на відміну від метастабільного цементиту є стабільною фазою, і тому його кристалізація з розплаву термодинамічно вигідніша, оскільки забезпечує нижчий рівень вільної енергії сплаву. Графітизуванню під час кристалізації і наступного охолодження аустеніту сприяють: повільне охолодження, підвищення вмісту в розплаві Карбону та графітизувальних елементів (Силіцію, Алюмінію, Купруму, Ніколу), зменшення вмісту карбідотвірних елементів Манґану, Хрому, а також Сульфуру;
під час графітизувального відпалу. Оскільки цементит у чавунах є метастабільним, то за високих температур він схильний до розкладання на аустеніт чи ферит і стабільний графіт. Тривалий графітизувальний відпал виливків з білого маловуглецевого (доевтектичного) чавуну спричиняє розкладання метастабільного цементиту з утворенням графіту компактної форми з кошлатими краями, так званого графіту відпалу, і утворення ковкого чавуну.
Література
В.Попович, А.Кондир, Е. Плешаков та ін. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч. посібник. — Львів: Світ, 2008. — 422 с.
Мовчан В. П., Бережний М. М. Основи металургії. — Дніпропетровськ: Пороги, 2001. — 336 с.
Примітки. 1. У зв'язку з розвитком киснево-конвертерного виробництва, класифікація переробних чавунів на чавуни, позначені зірочкою (*) виходить з вжитку; 2. (**) — вийшло з використання.
