1397 року Владислав, король польський, дарує своєму слузі Михайлові Волошину село Гошів. Грамота має два варіанти, написані кирилицею i латинкою. Її копія зберігається у Львівському історичному архіві.
У 1509 році вперше згадується місцевий монастир, фундамент якого розкопано влітку 2016 р[1].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується відсутність попа (отже, уже тоді була церква) і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[2].
У 1939 році в селі проживало 1650 мешканців (1495 українців, 10 поляків, 60 латинників, 80 євреїв і 5 німців та інших національностей)[3].
Мы. Лодыславъ. бь̃е мати король польскїй литовскїй и рускїй и всемогїй здѣлалъ государъ знаемо вынымаемо нашимъ. листомъ кто колы нанъ узрить илы пакъ услышытъ аже (М)михайло (В)волошынъ сосвоєю братїєю на имѧ (К)кериломъ и (Ю)юрїємъ ите панове чимъ послужилы намъ вѣрни и возрѣвшы наихъ вѣрною службу и хотѧчи. а жебы тымъ лѣпїй намъ инашымъ дѣтемъ нашимъ и щадкомь послужилы оны и̇̄ ихъ дѣти и̇̄ ихъ щадкове оставлѧемъ и установлѧемо ихъ. идаемъ и̇ дѣлне своимъ сѣло под Жыдачевѣмъ * рѣцѣ на (С)свѣчи у порѣчы на полѧ (Г)гошова злѣсомъ и споліомъ и зводою и совсѣми ужыткы и граныцамы како извѣку вселѧкъ селу тому навѣкы вѣчнїи̇̄ волны продати и̇̄ объменѧты за лѣпшїи̇̄ ужыткы обротыты надѣютъ памѧтаты дорослымъ дѣтемъ и̇̄ нашымъ наслѣдникомъ и намѣстныкомъ отымъ всѣмъ ограныцахъ вѣтвѣцкихъ копїемъ дарѣ копїемъ даръ приноситы крѣпость и помощъ нашому лысту и нашой печати казенной, и превѣсыти унашомъ городѣ, илы въ мѣстѣ Жыдачевѣ, мѣсѧца, августа, 31. днѧ подлеты рождества Христова —-—-—-—- тисѧща. (І.С.)
— М. М. Пещак,
Грамоти XIV ст. / Упорядк., вст. ст., ком. i слов.-покаж., К., 1974. С. 118-149
Село газифіковане, до багатьох будинків підведена вода.
У листопаді 2014 року біля могили Січових Стрільців встановлено пам’ятний знак Небесній Сотні.
26 листопада 2023 року 9-річна Анастасія Димид, уродженка села Гошів, брала участь у 21-му дитячому пісенному конкурсі Євробачення 2023[4].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1842 особи, з яких 902 чоловіки та 940 жінок.[5]
Тут розташований Гошівський монастир отців Василіян і церква Преображення Господнього на Ясній Горі у с. Гошеві заснований у 1570 році. Є місцем паломництва християн з різних країн світу, які йдуть сюди, щоб помолитися чудотворній іконі Божої Матері.
20 травня2012 року під час ювілейної ХХ молодіжної пішої прощі Стрийської єпархії до Гошівської чудотворної ікони Богородиці встановлено рекорд України — у пішому ході взяли участь 15027 осіб у вишиванках. Досягнення зафіксоване «Книгою рекордів України»[8][9][10].
↑Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
↑Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 20 — Вісбаден, 1983. — 205 с.