Горлова Аліна Едуардівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горлова.
Горлова Аліна Едуардівна
На брифінгу 19 листопада 2019 р.
Народилася1992(1992)
Запоріжжя
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняКиїв
Діяльністькінорежисерка і сценаристка
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
ЧленствоУкраїнська кіноакадемія і Європейська кіноакадемія[1]
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України
IMDbID 5596313

Алі́на Едуа́рдівна Го́рлова (англ. Alina Gorlova; нар. 1992, Запоріжжя) — українська кінорежисерка і сценаристка, членкиня Української кіноакадемії (2017), заслужена діячка мистецтв України (2021).[2]

Життєпис

2008—2012 — навчання у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

2010 — пройшла Навчальний семінар з кінорежисури, роботи з актором та драматургії з Кшиштофом Зануссі.

Є режисером-постановником і режисером монтажу. Знімає документальне кіно, ігрові короткометражні фільми, соціальні і комерційні рекламні ролики, створює візуалізації для театральних постанов і арт-інсталяцій.

Фільмографія

ігрові короткометражні
  • 2008 — «Вітер тексту»
  • 2009 — «Простий механізм щастя»
  • 2010 — «Обов'язки»
  • 2011 — «Пересадка серця», екранізація однойменного оповідання Рея Бредбері
  • 2012 — «Babushka»
  • 2012 — «Перший крок у хмарах», кінокомпанія «Директорія-кіно»
  • 2019 — «Солітюд» (продюсер)
документальні

Визнання

  • 2011 — Ґран-прі Міжнародного фестивалю «Кінокімерія» за найкращий студентський фільм («Пересадка серця»)
  • 2013 — Четвертий міжнародний фестиваль авторського кіно «Кінолікбез» у Барнаулі: Срібний Жан-Люк «Сила слова» за найкращий сюжет[5]
  • 2016 — на Одеському кінофорумі фільм «Холодний Яр. Інтро» номіновано на «Найкращий український повнометражний фільм» та «Найкращий європейський документальний фільм»
  • 2018 — перемогла у конкурсі DOCU/Право на «Docudays UA» з фільмом «Явних проявів немає»
  • 2018 — фільм «Явних проявів немає» відзначений журі каналу «MDR-Mitteldeutscher Rundfunk» нагородою «за видатну східноєвропейську картину» на Міжнародному кінофестивалі документального кіно «DOK Leipzig».[6]
  • 2020 — фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» продюсера Максима Наконечного та режисерки Аліни Горлової переміг на фестивалі «Festival dei Popoli» у Флоренції в номінації «За найкращий повнометражний фільм» (Best Feature-length film)[7][8]
  • 2021 — фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» здобув нагороду за найкращий документальний фільм Award for Cinematic Documentary на 66-му Міжнародному кінофестивалі в місті Корк (Ірландія).[9]

Примітки

  1. ↑ Academy new members 2024 — 2024.
  2. ↑ Указ Президента України від 11 вересня 2021 року № 465/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Український фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» переміг на італійському фестивалі. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 26 листопада 2020.
  4. ↑ Світова прем'єра документальної стрічки «Цей дощ ніколи не скінчиться». Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
  5. ↑ Четвертий міжнародний фестиваль авторського кіно «Кінолікбез» [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Український фільм отримав нагороду кінофестивалю в Лейпцизі. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 5 листопада 2018.
  7. ↑ Українська документалка «Цей дощ ніколи не скінчиться» перемогла на фестивалі у Флоренції. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
  8. ↑ This Rain Will Never Stop named Best Feature at the Festival dei Popoli [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] cineuropa.org(англ.)
  9. ↑ Стрічка «Цей дощ ніколи не скінчиться» отримала нагороду за найкращий документальний фільм на 66-му Міжнародному кінофестивалі в Корку (Ірландія. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 20 листопада 2021.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Горлова Аліна Едуардівна