Гнатишин Тарас Романович

Гнатишин Тарас Гнатишин Тарас Романович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	18 серпня 1974(1974-08-18) м.Львів, Україна
Смерть	20 травня 2022(2022-05-20) (47 років) м.Золоте, Луганська область, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар : Могила старшого солдата Гнатишина Тараса.jpg
Національність	українець
Псевдо	Боцман
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	24 ОМБр імені короля Данила
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Гнатишин Тарас Романович (позивний «Боцман»; 18 серпня 1974, м. Львів — 20 травня 2022, поблизу м. Золоте, Луганська область) — український військовослужбовець, старший солдат 24 ОМБр ім. Короля Данила, Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).

Життєпис

Гнатишин Тарас народився 18 серпня 1974 року в місті Львові. Дитинство провів у селі Липина, Яворівського району, звідки родом його батьки.

Навчався в Львівській середній загальноосвітній школі №46. У 1991 році закінчив Львівське середнє професійне училище №64^[голе посилання].

Після закінчення навчання служив у Севастополі в морському флоті на кораблі «Очаків», що був потоплений під час вторгнення росії в Україну на початку 2014 року.

Працював у ПП "Домотехніка"^[голе посилання] (пройшов шлях від вантажника до завідувача складом), згодом на підприємствах "Exim Textil"^[голе посилання], ТЗОВ "Аппарель-Захід"^[голе посилання].

Останні роки працював водієм міжнародних перевезень, об'їздив майже всю Європу.

З початком повномасштабної війни допомагав облаштувати блокпости для захисту рідного Львова. Був справжнім патріотом, тому добровольцем вступив до лав ЗСУ.

Старший солдат. Служив водієм 2-мотопіхотноï роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Захищав нашу Україну в одній з найпекельніших точок. Утримував позиції біля села Катеринівка, між м.Попасна та м.Золоте, Луганська область. Героїчно загинув 20-го травня внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу[1].

Похований 26 травня 2022 року на Личаківському військовому цвинтарі м.Львова.[2]

У Тараса Гнатишина залишилися дружина, двоє дітей, мама та брат.

Нагороди

• орден «За мужність» III ступеня (№8/2022 від 9 січня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3]
• орден "Хрест Героя" (№64 від 9 березня 2023 року, посмертно).

Вшанування пам'яті

Історія Тараса представлена у книзі американського фотографа та письменника Christopher Briscoe^[голе посилання] "The Child on the Train : And Other Stories in War-Torn Ukraine"^[голе посилання]

Примітки

1. Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 травня — 31 травня 2022). Вікіпедія (укр.). 29 березня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
2. Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії.
3. Указ Президента України №8/2023 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 9 січня 2023. Архів оригіналу за 10 січня 2023. Процитовано 5 лютого 2025.

Джерела

• Тарас Гнатишин // Платформа пам'яті Меморіал
• Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії // Твоє Місто

• Президент відзначив нагородами 573 бійців. Із них 283 – посмертно // Новинарня. — 2023. — 9 січня.