|
Глобус
Гло́бус (лат. globus — куля) — тривимірна куляста модель Землі, іншого кулястого астрономічного об'єкта чи небесної сфери, що передає наочно у зменшеному вигляді форму об'єкта, зберігає геометричну подібність контурів на ньому, співвідношення площ і єдність масштабів у всіх напрямах. Поява глобусів зумовлена утвердженням ідеї про кулясту форму Землі. Перші глобуси створювалися в Стародавній Греції, а поширення набули в епоху Великих географічних відкриттів. З розвитком астрономії з'явилися глобуси інших тіл Сонячної системи. На глобусі усі материки, океани, моря показано цілком відповідно до їх положення на земній кулі, масштаб залишається однаковим на всій поверхні глобуса, а спотворення є мінімальними у порівнянні з картою. Для точного нанесення об'єктів на глобус використовують систему ліній — меридіанів та паралелей. Перетинаючись між собою, ці лінії утворюють градусну сітку. Історія   Найраніші письмові свідчення про використання глобуса містяться в працях Страбона[1] (глобус Кратеса з Пергами, близько 150 року до н. е.)[2]. Ще за античності виготовлялися глобуси небесної сфери, на яких позначалися сузір'я. Такий глобус зображений на скульптурі Атланта Фарнезе, виготовленій близько 25 року н. е.[2] Однак античні глобуси Землі не вціліли і найдавніший збережений глобус такого типу датується 1492 роком. Його виготовив німецький мореплавць і географ, Мартін Бегайм. На глобусі Бегайма «Земне яблуко» зображено як реальні обриси суші та водних просторів, так і вигадки, позначки про товари та ринки в різних місцях світу. Ймовірно, що глобус Бегайма містить інформацію, котра зображалася на інших глобусах того часу[1]. Але сам він ґрунтувався на застарілій карті світу, заснованій на даних Клавдія Птолемея, а також ідеях Паоло Тосканеллі[3]. Ягеллонський глобус, який зберігається в Ягеллонському університеті Кракова — один з найстаріших у світі глобусів і, можливо, найстаріший, де нанесені обриси Америки. Датується приблизно 1510 роком, був закуплений для Краківської обсерваторії наприкінці XVIII ст.[3] Серед інших відомих глобусів XVI ст. глобуси Меркатора (земної кулі 1541 року і небесний 1551 року), а також глобус Гемми Фрізіуса (1536 року)[3]. Старовинним типом глобуса є армілярна сфера, що зображає кулясту Землю, оточену кільцями, котрі символізують зорі та планети, видимі в різні пори року в різних місцях земної кулі. До винайдення телескопа армілярні сфери були найважливішим інструментом астрономів[4]. На початку 1690-х років спадкоємці амстердамського картографа Віллема Блау виготовили для шведського короля Карла XI мідний Глобус Блау заввишки понад 2 м.[3] З XVI ст. глобуси нерідко багато оздоблювалися та слугували подарунками знатним особам. У XVII ст. з'явилися кишенькові глобуси. Їх виготовляв, зокрема, англійський майстер Джозеф Моксон. На таких глобусах могли зображатися останні географічні відкриття і вони слугували рекламою великих глобусів. У співпраці з Роджером Палмером, Моксон створив «Англійський глобус» у 1679 році, призначений для демонстрування під відкритим небом. Оскільки «Англійський глобус» не можна було обертати, його функція була декоративною і він був би марним у морських подорожах[1]. Всього було зроблено три «Англійських глобуса»[5]. Широко відомі земні й небесні глобуси, Герарда Меркатора, Апіана (XVI століття), Вінченцо Коронеллі (кінець XVII століття — початок XVIII століття). Унікальною пам'яткою науки та техніки XVIII століття є Великий академічний (Готторпський) глобус (діаметром 3,12 м), що зберігається в Санкт-Петербурзі. Цей глобус-планетарій створений в 1654—1664 роках під керівництвом Адама Олеарія в Готторпському замку, резиденції герцога Голштинського, потім подарований Петру I в ході Північної війни й привезений у Петербург у 1717 році. 1726 року він був установлений у будівлі Кунсткамери, де згорів під час пожежі 1747 року. Збереглися лише металеві конструкції й дверцята з Голштинским гербом. Глобус був відновлений в Академії наук під керівництвом Бенджаміна Скотта в 1748—1752 роках, на внутрішній і зовнішній поверхнях були заново розписані карти зоряного неба й Землі. Глобус багато разів перевозився з місця на місце, але 1948 року повернувся до будівлі Кунсткамери. За своїми розмірами й складністю конструкції глобус не має собі рівних[3]. У міру розширення використання глобусів у освіті, розроблялися способи зробити їх портативними. Одним з напрямків було створення мініатюрних глобусів, іншим — виготовлення розкладних, які розбираються на частини чи складаються, подібно до парасольки[1]. В першій половині XIX ст. стали виготовляти прості глобуси небесної сфери з пересічених між собою паперових дисків[6]. Технологічний прогрес у XX ст., особливо радіонавігація в 1940-х і 1950-х роках, зумовив вихід глобусів з використання в навігації[1]. РізновидиЗа змістом земні глобуси поділяють на загальногеографічні (найпоширеніші) і тематичні (політичні, кліматичні, геологічні, тектонічні, рослинного, тваринного світу та ін.). Загальногеографічні глобуси з'явились в давні часи, тематичні — на початку XX ст. Об'ємну модель Місяця із зображенням 1/2 частини його поверхні зроблено на початку XIX століття. В СРСР уперше у світі 1959 року було виготовлено глобус цього космічного тіла (після того, як радянська автоматична станція «Луна-3» сфотографувала зворотний бік Місяця, невидимий з Землі). Отримавши детальну інформацію з автоматичних міжпланетних станцій радянськими картографами також було створено глобус Марса[3]. Звичайно глобус виготовляють у масштабах:
За охопленням території глобуси бувають географічні (земні) і астрономічні (інших планет і зоряного неба).
За розміром глобуси поділяють на:
За матеріалом, з якого виготовлені глобуси поділяють на паперові, пластикові, скляні, гумові. За призначенням глобуси поділяють на навчальні, довідкові, сувенірні (брелоки, глобуси-бари, глобуси-м'ячі, глобуси годинники, повітряні кульки, глобуси-жарти (окремих держав, населених пунктів тощо). Бувають глобуси з підсвічуванням. В Україні та інших країнах найпоширеніші пластмасові глобуси різного призначення й змісту. У створенні глобусів вагому участь беруть українські картографи та поліграфісти. Основними підприємствами, які випускають глобуси в Україні ПрАТ «Інститут передових технологій». Глобуси виготовлені цими підприємствами різноманітні за масштабом та тематикою і не поступаються дизайном та поліграфічною якістю зарубіжним аналогам. ВикористанняОсновні властивості глобуса:
У XVII—XVIII століттях глобусами користувалися мореплавці. У наш час їх застосовують з навчальною метою, як наочні прилади в науковій і практичній діяльності людей. Глобуси є незамінним наочним посібником для демонстрації кулястості Землі, зміни нахилу земної осі, добового руху Землі, зміни пір року, для визначення відстаней, площ, кутів, координат тощо[3]. Галерея
Див. такожПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Globe
|
||||||||||||
_balanced.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
