Глибочок (Чортківський район)
Глибочо́к — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада. Розташоване на північному заході району. Поштове відділення — Глибочецьке. Було центром сільради. До Глибочка приєднано хутір Пеньки. Розташоване на березі річки Драпака — притоки Нічлави. Населення — 1300 осіб (2024). ГеографіяСело розташоване на відстані 377 км від Києва, 84 км — від обласного центру міста Тернополя та 8 км від міста Борщів. КліматДля села характерний помірно континентальний клімат. Глибочок розташований у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.
ІсторіяАрхеологічні знахідкиПоблизу Глибочка виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, поселення трипільської (IV—III тис. до н. е.) та черняхівської культур, давньоруського часу (12 століття), поховання доби міді. 1955 р. розвідкою львівського історичного музею зібрано відомості про випадково відкрите на полі «Попові долини» тілопальне поховання скіфського часу. За свідченням вчителя місцевої школи, який брав участь у цьому відкритті, воно знаходилось у східній частині згаданого урочища біля випадково відкритого тут поховання липицької культури[1]. Поселення трипільської культури належить до етапу С і розміщене в західній частині поля «Попові долини», на південно-західному схилі невисокого підвищення на березі струмка. На поверхні поля зібрано уламки посуду та глиняної обмазки жител. У кількох місцях виявлено скупчення глиняної обмазки, що походить з розораних жител. Розвідка І. К. Свешнікова у 1956 р. Матеріали і документація зберігаються у Львівському історичному музеї[2]. Королівський періодПерша писемна згадка — 1469 року. У люстрації вказано, що маєтність Глибочок у володіння пана Підпилипського надана руською грамотою князя Федора Коріятовича[3]. 1494 року частково спалене внаслідок нападу татар. Діяли українські товариства «Просвіта», «Сільський господар», «Луг», кооператива. До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[4]. З 20 листопада 2020 р. належить до Борщівської міської громади[5]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1752 особи, з яких 813 чоловіків та 939 жінок[6]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1599 осіб[7]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Релігія
Пам'ятникиСпоруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969). Встановлено пам'ятні знаки:
Насипано символічні могили УСС (1993) і Борцям за волю України (1996). Соціальна сфераДіють загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, агрофірма, ВАТ «Надзбручанське». Відомі людиНародилися
Проживали, перебували
Галерея
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia