Герус Лонгин Федорович

Лонгин Федорович Герус
Лонгин Федорович Герус
Народився	1876; Бутурлинівка, Бобровський повіт, Воронезька губернія
Помер	? (після 1950)
Громадянство	Росія
Національність	Українець
Діяльність	політик
Посада	депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія	РСДРП
	; ; ;

Лонгин Федорович Герус (варіанти імені Логгін^[1] або Логвін^[2]) (1876, Бутурлінівка Бобровського повіту Воронезької губернії^[3] — ?, після 1950) — вчитель, депутат Державної думи II скликання від Кубанської області та Чорноморської губернії.

Біографія

Православний, українець, народився в 1876 році в селі Бутурлінівка Бобровського повіту Воронезької губернії. Батько — Федір Іванович Герус (?-1921)^[4] . Випускник учительської семінарії у Воронежі^[5]. Служив народним учителем, одночасно співпрацював із низкою провінційних газет. З 1904 року член РСДРП. Під час революції 1905 року голова страйкового комітету. У грудні 1905 року заарештований за звинуваченням у підготовці збройного виступу^[2]. За спогадами дочки, був звільнений у зв'язку з обранням Думу^[6].

6 лютого 1907 обраний до Державної думи II скликання від з'їзду уповноважених від некозачого населення Кубанської області. Увійшов до складу соціально-демократичної фракції, належав до її меншовицького крила^[2]. Був у бюджетній та аграрній думських комісіях. Брав участь у думських дебатах щодо законопроектів: «Про відміну військово-польових судів», «Про амністію», «Про відміну смертної кари».

5 травня 1907 року Герус, перебуваючи у квартирі депутата Озола, прийняв від представників військового комітету Петербурзької організації соціал-демократів «Наказ частин військ Санкт-Петербурзького гарнізону членам Державної Думи», обговорював із нею становище у військах, можливу реакцію розпуск Думи. Менше, ніж за годину ^[7], порушуючи депутатську недоторканність, поліція провела у квартирі Озола обшук. Геруса було включено до списку 16 депутатів, арешту яких вимагав уряд напередодні розгону Думи. За версією уряду, він був одним із найголовніших «змовників»(див. третьочервневий переворот)^[8].

Уникнути арешту Геруса, як, мабуть, і деяких інших членів соціал-демократичної фракції Думи, допоміг письменник Леонід Андрєєв. Він забезпечив його грошима та паспортом і допоміг влаштуватися у Фінляндії. 30 (17) червня 1907 року російський уряд наполягав на видачі Фінляндією «Озоля, Салтикова, Алексінського та Геруса, що проживають в одному з готелів у Теріоках»^[9].

Герус разом із сім'єю зміг емігрувати до США. Жив у Нью-Йорку, де разом із іншими російськими соціал-демократами редагував невеликий журнал. Потім переїхав до Чикаго. Працював на заводі, брав участь в американському робітничому русі^[2]. 1912 року в Чикаго у нього народився син. Потім він із родиною переїхав до Солт-Лейк-Сіті^[10], займався фермерством^[11] .

1917 року повернувся до Росії через Владивосток, там деякий час працював у Раді. Потім переїхав до Вороніжа, де також працював у Раді, і був одним із лідерів місцевих меншовиків. З осені 1917 року жив у Новочеркаську, де був членом продовольчого комітету. Балотувався до Установчих зборів від Донської області за списком меншовиків ^[2], але обраний не був.

У жовтні 1922 року призначається представником Держторгу РРФСР у фірмі «Аркос 43»^[3]. Працював за кордоном повпредом та торгпредом СРСР у Туреччині (в Антеї 1922—1923), Англії, США, Канаді^[6]. З листопада 1926 по 1929 — генеральний консул СРСР в Монреалі^[3]. У 1936 році за порадою наркома із закордонних справ СРСР Литвинова різко змінив характер діяльності і поїхав працювати вчителем до школи в Ростові-на-Дону. Потім переїхав до Москви, працював у видавництві. Перед війною овдовів^[6]. Під час війни в евакуації в Ташкенті разом із засланою туди родиною дочки^[12].

Після війни повернувся до Москви. За словами Ф.Бурлацького, який спілкувався з ним у 1950 році, Герус викладав англійську мову. Як пише Бурлацький: «Дома у нього [Геруса] була ціла бібліотека заборонених книг та стенограм партійних з'їздів»^[13]. На думку Бурлацького, читання цієї літератури вплинуло на нього, зробивши його «переконаним антисталіністом»^[13] .

Родина

Дружина — Клавдія Олексіївна уроджена Апостолова (?-1941) ^[14] .
- Дочка — Галина (1906-1991) одружена з композитором і диригентом О.Ф. Козловським, мемуаристка.
- Син — Валеріан (1912, Чикаго - 1992), інженер в галузі електронної оптики, засновник та директор інституту «Платан» з радіолокаційних та інформаційних приладів у Фрязіно^[3]^[15]^[16].
Сетра — Олена Федорівна Патока, уроджена Герус, одружена з Яковом Патокою^[4].
Брат — Василь Федорович Герус^[4].

Праці

Герус Л. «Тернії без троянд» (Солдати та Державна дума. З особистих спогадів). - «Робоча Справа» (Ростов-на-Дону) 1917 № 150.
Герус Л. Ф. Соціалістична реконструкція міст. Москва: Радянське законодавство: 1931