Генріх Шрот

Генріх Шрот Heinrich Schroth
Ім'я при народженні	Heinrich August Franz Schroth
Народився	23 березня 1871(1871-03-23)[1]  Пірмазенс[2]
Помер	14 січня 1945(1945-01-14) (73 роки) або 13 січня 1945(1945-01-13)[1][3] (73 роки)  Берлін, Третій Райх[2]
Поховання	Friedhof Groß Glienicke^d[3]
Громадянство	Німеччина
Діяльність	актор театру, кіноактор
Роки діяльності	1890—1943
У шлюбі з	Käthe Haack^d
Діти	Carl-Heinz Schroth^d і Hannelore Schroth^d
IMDb	ID 0775597
Генріх Шрот Heinrich Schroth у Вікісховищі

Генріх Шрот (нім. Heinrich Schroth *23 березня 1871 — †14 січня 1945) — німецький актор театру та кіно.

Біографія

Кар'єра

Народився Генріх Огюст Франц Шрот в Пірмазенсі, Рейнланд-Пфальц, Німеччина. В 1890 році Шрот дебютував в Королівському театрі Зігмарінген. У 1894 році він працює в міському театрі в Аугсбурзі, в 1896 році в Майнці в 1897 році в Театрі Королевського Суду в Ганновері. З 1899 по 1905 рік він провів шість років у складі німецького драматичного ансамблю в Гамбурзі, з 1905 року виступав у різних берлінських театрах.

Кінокар'єра

Шрот дебютував у кіно в 1916 у драмі Волтер Шмідгаслера Велкер Лорбір. Він провів 1910-і роки знімаючись в численних німецьких німих фільмах, працював з такими режисерами, як Георг Якобі, Роберт Віне і Гаррі Піль. Його кар'єра в 1920-ті була успішною, і він грав разом з такими зірками німого кіно як Ліль Даговер, Еміль Яннінгс, Пауль Вегенер і Бригітта Гельм. Шрот з легкістю переходить до епохи звукового кіно.

Під час Другої світової війни Генріх Шрот бере участь у великій кількості кінопроєктів для нацистської партії, у тому числі пропагандистських фільмах для нацистського режиму.[4] На заключному етапі Другої світової війни, Рейхсміністр пропаганди Йозеф Геббельс поміщає Шрота у Gottbegnadeten-Liste («список Богом-обдарованих» або «незалежний список важливий артистів»), список артистів на 36 сторінках, що мають вирішальне значення для нацистської культури.[5] Найбільш помітної роботою Шрота епохи Другої світової війни, можливо, стала роль Герра фон Неуффера в антисемітській мелодрамі 1940 року Єврей Зюсс (нім. Jud Süß) режисера Файта Харлана, знятою за замовленням Геббельса.[6]

Театральна і кіно-кар'єри Шрота тривали п'ять десятиліть. Він помер у січні 1945 року.

Особисте життя

Генріх Шрот був одружений тричі. Мало що відомо про його першу дружини. У пари народився син, Гайнц Шрот (1902—1957). Його друга дружина була Елс Раттершейм, у пари народився син, актор і режисер Карл-Гайнц Шрот (він же Гайнц Сайлер) в 1902 році. Його третя дружина була німецька актриса Кейт Хаак, з якою у нього народилась дочка, актриса Ганнелоре Шрот в 1922 році.

Вибрана фільмографія

• The Queen's Love Letter (1916)
• The Queen's Secretary (1916)
• Dr. Hart's Diary (1917)
• Countess Kitchenmaid (1918)
• Jim Cowrey is Dead (1921)
• Marie Antoinette, the Love of a King (1922)
• People to Each Other (1926)
• Prinz Louis Ferdinand (1927)
• The Great Adventuress (1928)
• Misled Youth (1929)
• Atlantik (1929)
• 1914 (1931)
• No Money Needed (1932)
• Man Without a Name (1932)
• William Tell (1934)
• Uncle Bräsig (1936)
• Water for Canitoga (1939)
• Єврей Зюсс / Jud Süß (1940)
• Friedemann Bach (1941)

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #117099228 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
4. Klee, Ernst: The Cultural Encyclopedia of the Third Reich: Who was Who Before and after 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 549.
5. Klee. Ernst: The Cultural Encyclopedia of the Third Reich: Who was Who Before and after 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 549.
6. Winkler, Willi: Eine Kerze für Veit Harlan. Süddeutsche Zeitung, 18 September 2009

Посилання

• Генріх Шрот на сайті IMDb (англ.)