Пауль Вегенер
Па́уль Ве́генер (нім. Paul Wegener, 11 грудня 1874 — 13 вересня 1948) — німецький актор і режисер, один з основоположників кіноекспресіонізму.
БіографіяЖиття і творчістьНародився 11 грудня 1874 року в Арнольсдорфі (Східна Пруссія, Німеччина) в сім'ї текстильного фабриканта Отто Вегенера і його дружини Анни. У 1883—1886 роках відвідував католицьку гімназію в Ресселі. У 1886—1893 роках під час навчання в гімназії в Кенігсберзі разом з друзями організував драматичний гурток. У 1894—1895 роках за бажанням батька вивчав юриспруденцію в Фрейбурзі і Лейпцизі, але відвідував передусім лекції з історії мистецтва і філософії. Коли він кинув навчання, щоб остаточно стати актором, батько позбавив його матеріальної підтримки. З 1896 року після приватних уроків акторської майстерності був актором в провінції, з 1905 року — в трупі Німецького театру Макса Рейнхардта в Берліні. Як доброволець брав участь в Першій світовій війні, був поранений, нагороджений Залізним Хрестом. Через хворобу серця повернувся у Берлін, де спочатку грав у Макса Рейнхардта героїв класичного і сучасного репертуару, а після суперечки з метром — на сценах Мюнхена, Відня, Дармштадта, Мангейму та інших європейських міст. У 1929 р. вирушив у турне Південною Америкою[3]. З 1913 року знімався в кіно. Творчість у кіноШирока популярність прийшла до Вегенера з роллю у фільмі «Празький студент» (нім. Der Student von Prag: ein romantisches Drama, 1913), який він також поставив як співрежисер. Наступною значною роботою стала головна роль у фільмі «Голем» (нім. Der Golem, 1915). Образ оживленого магією глиняного боввана виявився настільки органічним для монументального Вегенера, що актор повернувся до нього ще двічі — у фільмах «Ґолем і танцівниця» (Der Golem und die Tänzerin, 1917) і «Ґолем, як він прийшов у світ» (Der Golem, wie er in die Welt kam, 1920); останній став одним з найбільш важливих фільмів німецького кіноекспресіонізму і класичним втіленням знаменитого сюжету. У творчості Пауля Вегенера велике місце займали величні персонажі або негідники, зіграні ним у фільмах «Сумурун»[de] (нім. Sumurun, 1920), «Дружина фараона» (нім. Das Weib des Pharao, 1922), «Лукреція Борджіа»[en] (нім. Lucrezia Borgia, 1922), «Живі Будди»[de] (нім. Lebende Buddhas, 1925), «Свенгалі»[en] (нім. Svengali, 1927), «Альрауне» (нім. Alraune, 1928) та ін. Вегенер продовжив працювати і в звуковому кіно, але так і не створив ролей, які порівнялися б за значенням з його більш ранніми роботами. Попри те, що в період націонал-соціалізму він знімався у низці пропагандистських фільмів, радянська окупаційна влада дала йому дозвіл на роботу, і він у свій час навіть був радником військового коменданта Берліна з питань культури. Виконав головну роль в спектаклі «Натан-мудрець» за п'єсою Лессінга, прем'єра якого відбулася 7 вересня 1945 року в Німецькому театрі в Берліні. В цій ролі він виступав понад 60 разів — доки не втратив на сцені свідомості. Особисте життяПауль Вегенер був одружений шість разів. Третьою і шостою його дружиною, що стала вдовою, була чеська театральна і кіноактриса Ліда Салмонова, яка грала з ним у низці фільмів, зокрема у серії про Ґолема. Двоюрідний брат Пауля Вегенера — відомий вчений-географ Альфред Вегенер. Пауль Вегенер помер 13 вересня 1948 року в Берліні. Факти
Обрана фільмографіяАктор
Режисер
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
