Генріх Глазівець

Генріх Глазівець
нім. Heinrich Hlasiwetz Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився7 квітня 1825(1825-04-07)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ліберець[1]
Помер7 жовтня 1875(1875-10-07) Редагувати інформацію у Вікіданих (50 років) або 8 жовтня 1875(1875-10-08)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (50 років)
Відень, Австро-Угорщина[1]
Країна Австрія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, професор
Alma materЄнський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнсбруцький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Віденський технічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор хімічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЙоганн Вольфганг Деберайнер Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Генріх Глазівець у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Генріх Герман Християн Глазівець (7 квітня 1825, Райхенберг, Австрійська імперія — 7 жовтня 1875, Відень) — австрійський хімік. Педагог, професор. Доктор наук.

Біографія

Син аптекаря. Закінчив Єнський університет, де був учнем Й. В. Деберайнера і М. Шлейдена, в подальшому присвятив себе хімії. З 1849 року — асистент Й. Редтенбахера в Празькому університеті.

У 1848 році отримав диплом магістра фармацевтики, а в наступному році став доктором хімії.

У числі його учнів багато відомих хіміків, зокрема, Карл Етті.

Наукова діяльність

Видатні роботи Г. Глазівця в області хімії рослинних речовин з дослідження ефірних олій, глюкозидів і алкалоїдів хінної кірки, стали причиною запрошення його на посаду ад'юнкт-професора на кафедрі хімії в Інсбруці. Тут під його веденням була побудована хімічна лабораторія, де він разом зі своїми численними учнями досліджував глюкозиди, смоли, ефірні олії, алкалоїди, сполуки сечовини і її похідних, аналізи різних мінеральних вод. Список робіт Г. Глазівця і його учнів за час до 1867 року займає в «Новинах Берлінського хімічного товариства» кілька сторінок. У 1867 в якості професора зайняв кафедру хімічної технології та сільськогосподарської хімії в віденському політехнікумі (нині Віденський технічний університет), а в 1869 році став завідувачем кафедри загальної та аналітичної хімії в політехнічному інституті, продовжуючи працювати в області хімії в колишньому напрямі.

У 1870 році перейшов в Віденський університет, в якому і залишався до самої смерті. В останні роки свого життя він звернувся до дослідження білкових речовин і провів багато робіт, які висвітлили цю маловивчену в той час область хімії. У 1872—1873 році — обраний ректором Технічного університету Відня, в 1873 очолив Департамент технічних вишів у Міністерстві освіти Австро-Угорщини. Отримував запрошення зайняти кафедру в багатьох німецьких університетах, але відхиляв їх і навіть не погодився бути заступником знаменитого Ю. фон Лібіха.

Увійшов в історію за великий внесок у здійснення хімічного аналізу кверцитрину, флороглюцинолу, резорцину і креозоту. Крім хімії, займався також музикою і був відмінним піаністом.

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116917784 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Hlasiwetz, Heinrich Hermann // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 9. — S. 62.