Інсбруцький університет імені Леопольда і Франца |день університету |рівень акредитації 47°15′47″ пн. ш. 11°23′02″ сх. д. / 47.263055555556° пн. ш. 11.383888888889° сх. д. / 47.263055555556; 11.383888888889 Тип громадський університет Країна Австрія Засновано 1669 Ректор Карлгайнц Точтерль Студентів 20 037 (2006/2007) Професорів 1145 Членство у Асоціація університетів Європи [ 2] Informationsdienst Wissenschaft d [ 1] arXiv.org [ 3] ORCID[d] [ 4] ASEAN European Academic University Network d [ 5] Austrian Academic Library Consortium d [ 6] Aurora[d] Складається з University of Innsbruck. 1669 - Wissenschafft Gesellschaft d University of Innsbruck. Faculty of Law d University of Innsbruck. Philosophical-Historical Faculty d University of Innsbruck. Faculty of Language, Literature and Culture d University of Innsbruck. Faculty of Catholic Theology d University of Innsbruck. Faculty of Economics and Statistics d University of Innsbruck. Faculty of Technical Sciences d University of Innsbruck. Faculty of Social and Political Sciences d University of Innsbruck. Faculty of Psychology and Sports Science d University of Innsbruck. Faculty of Mathematics, Computer Science and Physics d University of Innsbruck. Faculty of Teacher Education d University of Innsbruck. Faculty of Geo- and Atmospheric Sciences d University of Innsbruck. Faculty of Chemistry and Pharmacy d University of Innsbruck. Faculty of Biology d University of Innsbruck. Faculty of Education d University of Innsbruck. Faculty of Business and Management d University of Innsbruck. Faculty of Architecture d Archeological museum Innsbruck d [ 7] Випускники Категорія:Випускники Інсбруцького університету Штаб-квартира Інсбрук Адреса Інсбрук , Австрія Сайт uibk.ac.at University of Innsbruck у Вікісховищі
Інсбруцький університет імені Леопольда і Франца (нім. Leopold-Franzens-Universitat Innsbruck ) — навчальний заклад у місті Інсбрук , Австрія , має статус університету з 1669 року.
Сьогодні — найбільший освітній центр австрійської землі Тіроль і третій у країні за кількістю студентів після Віденського та Ґрацького університетів .
У 1562 році в Інсбруку було засновано єзуїтську школу граматики (зараз «Інсбруцька академічна гімназія»), яка фінансувалася соляними шахтами в місті Галл-ін-Тіроль . В 1669 році указом імператора Леопольда I школу булу перетворено на університет з чотирма факультетами. Пізніше статус навчального закладу був знижений до ліцею , але в 1826 році імператор Франц II відновив університет під назвою «Інсбруцький університет». Тож зараз у повній назві університету присутні імена обох його засновників.
У 1904 році при виші мали відкрити правничий факультет з навчанням італійською мовою. Внаслідок заворушень, спровокованих німцями, незважаючи на прибуття численної делегації італійців, натовп знищив приміщення, італійські дипломати ледь «винесли ноги», кореспонденти були побиті тощо[ 8]
У 2005 році в бібліотеці університету були знайдені копії листів, написаних імператорами Фрідріхом II і Конрадом IV . Їх привезли до Інсбрука у XVIII столітті з колишнього монастиря, що знаходився в місті Шнальс .
У 2004 році університет був реорганізований і 6 факультетів, що існували раніше, було розділено на 15 нових.
З 1 січня 2004 року медичний факультет було виокремлено зі складу університету і він став окремим вишем під назвою Інсбруцький медичний університет .
Кампусу в університеті не має, оскільки будівлі університету розташовані в різних частинах міста. Найважливіші з них:
Будинок теологічного факультету, що відкрився у 1562 році як єзуїтська школа, а також єзуїтська церква, що використовувалась університетом.
Будинок університетської бібліотеки, відкритої в 1924 році.
Будинок наукового та будівельного факультетів, відкритих в 1969 році.
Прибудова до головної будівлі «Geiwi tower» для колишнього факультету паранормальних наук, споруджена в 1976 році.
Будинок факультету соціальних наук, побудований на базі колишніх бараків в 1997 році.
Декілька клінік медичного університету, що стали Державними тірольським лікарнями
Ботанічний сад університету
Йосип (Сліпий) — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.Йозеф Віцкі — швейцарський історик.Андрій (Іщак) — блажений Української греко-католицької церкви, мученикГанс Фішер — хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1930 року.Віктор Франц Гесс — фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1936 року.Шептицький Климентій Казимир — священик, блаженний Архимандрит Унівський, УГКЦ Федоров Леонтій Леонід — священик, блаженний Екзарх Російської греко-католицької церкви, мученик Теодор Ґартнер — мовознавецьАнтон Кернер — австрійський ботанік .Діонізій Шолдра — український живописець, архітектор та реставраторБогдан-Тадей Галайчук — український правник, політолог, публіцист, науковець.Іво Санадер — хорватський політикРудольф Агстнер — австрійський дипломат та історик.Юрій Фединський — український правник.Александер Ван дер Беллен — федеральний президент Австрії.
У комп'ютерній грі Half-Life , доктор Гордон Фрімен почав вивчати телепортацію після ознайомлення з дослідженнями, проведеними в університеті Інсбрука.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Література та бібліографія Тематичні сайти Словники та енциклопедії Нормативний контроль
