Йозеф Віцкі
Йо́зеф Ві́цкі (нім. Josef Wicki; 30 червня 1904 — 17 лютого 1993) — швейцарський священник-єзуїт, історик. Доктор наук, спеціаліст з історії Товариства Ісуса в ранньомодерній Азії. Народився в Цюріху, Швейцарія. Вступив до ордену в Фельдкірсі, Австрія (1922)[4]. Прийняв таїнство священства в Інсбруці (1933)[4]. Завершивши вивчення теології, викладав історію в Інсбруцькому університеті. Працював у Інституті історії Товариства Ісуса в Римі (з 1935)[4]. Присвятив своє життя висвітленню ранніх єзуїтських місій в Індії, Китаї, Японії. Опублікував багато архівних документів. Завершив докторантуру Григоріанського університету (1942); захистив дисертацію присвячену діяльності Алессандро Валіньяно, яку опублікував за два роки[4]. Співпрацював із Георгом Шурхаммером у справі видання збірки листів Франциска Ксав'єра. Опублікував цінну 18-тому колекцію джерел Documenta Indica (1948—1988)[4]. Працював професором церковної історії в Григоріанському університеті[4]. Виступав на багатьох наукових конференціях, переважно в Індії та Шрі-Ланці[4]. Член Португальської академії історії. Помер у Фельдкірсі[4]. Також — Йозеф Вікі. ПраціМонографії. Збірники
Статті
Примітки
Джерела
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Йозеф Віцкі
|