Людей, що представляють гендерну варіативність, називають гендерно-неконфорними, гендерно-різноманітними, гендерно-атиповими або гендерквірами[5].
Трансгендерні люди можуть сприйматися або сприймати себе як гендерно-неконформні до переходу, але після можуть сприйматися як такі, що відповідають гендерним нормам. Інтерсексуальні люди теж можуть проявляти гендерну варіативність.
Гендерна неконформність у дітей до пубертатного віку є досить поширеною. Зокрема, діти можуть висловлювати бажання носити одяг протилежної статі, відмовлятися від діяльності, яка вважається типовою або підходящою для їх статі, прагнуть заводити друзів чи подруг протилежної статі[6]. Велика кількість дітей в той чи інший момент може демонструвати гендерно неконформну поведінку, як-от:
дитина багаторазово заявляє про (чи наполягає на) власну приналежність до протилежної статі;
діти обирають одягатися в одяг або симулювати стиль одягу, стереотипний для протилежної;
у рольових іграх та фантазіях сильна і стійка перевага ролей, властивих протилежній статі;
сильне бажання брати участь в іграх і заняттях, типових для протилежної статі;
дитина помітно частіше воліє гратися з дітьми протилежної статі.[7][8]
Гендерна неконформність і добробут
За деякими дослідженнями, багато хто з гомосексуальних і бісексуальних людей в дитинстві були гендерно-неконформними[9]. При цьому багато вчених вказують, що з цього неможливо зробити висновок про те, що гендерна неконформність в дитячому віці безпосередньо пов'язана з формуванням гомосексуальної або бісексуальної орієнтації, оскільки дорослі можуть по-іншому пояснювати свої спогади, тим самим знаходячи корені власної ідентичності. Так, гетеросексуальні чоловіки схильні применшувати свою гендерну неконформність в дитинстві, інтерпретуючи свою дитячу поведінку як прояви чутливості або художніх здібностей. Нещодавнє дослідження виявило, що як гетеро-, так і гомосексуальні люди, що не виражалися у суспільстві, частіше відчувають фізичний, статевий і психологічний тиск[10].
На думку сучасних вчених, важлива задача батьків і психологів при роботі з гендерно-варіативними дітьми — створення максимально комфортних і безпечних умов, в яких вони зможуть вивчити свою ідентичність і знайти підходящі форми гендерного самовираження[11][12].
Нетипові гендерні ролі
Нетипова гендерна роль — це гендерна роль, яка включає гендерно-типовані види поведінки, які не пов'язані з культурною нормою. Гендерні стереотипи є соціально визначеною моделлю, яка містить культурні переконання про те, якими повинні бути люди різної статі. Тобто те, чого суспільство очікує від жінки чи чоловіка: як виглядати, як поводитися та як думати. Гендерні стереотипи досить часто базуються на гендерних нормах. Прикладами таких ролей є:
Домогосподар (Stay-at-home dad, househusband) — це чоловіки, які залишаються вдома і доглядають за будинком і дітьми, поки їх партнерка заробляє гроші. За словами Сема Робертса з New York Times, в 1970 4 % американських чоловіків заробляли менше за своїх дружин. Національне громадське радіо повідомило, що до 2015 року цей відсоток зріс до 38 %[13].
Кросдресер(-ка) (Crossdresser) — людина, яка одягається в одяг і наближається до зовнішнього вигляду людей протилежної статі, публічно або тільки наодинці, не проголошуючи себе людиною іншої статі.
Гіджра (Hijra) — каста в Індії, куди належать люди (іноді кастровані), чия анатомія в більшості випадків ідентифікована як чоловіча (рідше жіноча або інтерсексуальна), але чия ідентичність не є ні чоловічою, ні жіночою, чия гендерна роль включає носіння одягу протилежної статі[14].
Одяг
Серед дорослих носіння жіночого одягу чоловіками часто соціально-стигматизоване і фетишизоване, або вважається сексуально ненормальним. Проте кросдресинг може бути формою гендерного вираження і не обов'язково пов'язаний з еротичною діяльністю, а також не свідчить про сексуальну орієнтацію.[15] Інші гендерно неконформні чоловіки вважають за краще просто модифікувати та стилізувати чоловічий одяг як вираз свого інтересу до зовнішнього вигляду та моди.
Гендерно-позитивна практика
Гендерно-позитивна практика визнає та підтримує унікальну гендерну самоідентифікацію та вираження людини. Гендерно-позитивна практика все ширше застосовується в психічному та фізичному полі у відповідь на дослідження, які показують, що клінічна практика примусу людей приймати певну гендерну роль може призводити до психологічної шкоди.[16] У 2015 році Американська психологічна асоціація опублікувала рекомендації щодо гендерно-позитивної практики для персоналу клінік, що працює з трансгендерними та гендерно-нетиповими людьми. Попередні дослідження щодо гендерно-позитивних практик у медичних та психологічних установах показали насамперед позитивні результати лікування.[17]
Дослідження показали, що молодь, яка отримує підтримку з боку батьків, має краще психічне здоров'я, ніж їхні однолітки, які цього не мають.[18]
Гендерно-позитивна практика підкреслює гендерне здоров'я — здатність людини ідентифікувати та виражати гендер(и), в яких вона відчуває себе найбільш комфортно, не боячись відхилень.[19] Гендерно-позитивну практику формують наступні припущення:[20]
гендерна дисперсія не є психологічним розладом або психічним захворюванням;
зовнішні вирази гендеру відрізняються в різних культурах;
вирази гендеру різноманітні і не можуть бути бінарними;
гендерний розвиток залежить від біологічних і культурних факторів;
якщо виникає патологія, то частіше це відбувається через культурні реакції, а не особистісні особливості.
Список літератури
↑Lynne Carroll, Paula J. Gilroy, Jo Ryan (2002), Counseling Transgendered, Transsexual, and Gender-Variant Clients, Journal of Counseling & Development, Volume 80, Number 2, Spring 2002, pp. 131—139.
↑.Arlene Istar Lev, (2004) Transgender Emergence: Therapeutic Guidelines for Working With Gender-Variant People and Their Families. Haworth Press.
↑Nanda S. Gender Diversity: Crosscultural Variations / 2nd Edition. — Waveland Press, 2014. — 147 p. -----Nanda, Serena (2000). Gender diversity: crosscultural variations. Prospect Heights, Ill.: Waveland Press, Inc. ISBN 978-1577660743. OCLC 43190536
↑Friedman, RC. Sexual Orientation and Psychodynamic Psychotherapy Sexual Science and Clinical Practice. — Columbia University Press, 2008. — P. 53–7.
↑«Andrea L. Roberts, Margaret Rosario, Heather L. Corliss, Karestan C. Koenen and S.Bryn Austin»"Childhood Gender Nonconformity: A Risk Indicator for Child Abuse and Posttraumatic Stress in Youth", Pediatrics Official Journal of the American Acamedy of Pediatrics, February 2012.
↑Baumeister, Roy F. Social Psychology and Human Sexuality: Essential Readings. — Psychology Press, 2001.
↑Bryant, Karl (September 2006). «Making gender identity disorder of childhood: Historical lessons for contemporary debates». Sexuality Research and Social Policy. 3 (3): 23–39. doi:10.1525/srsp.2006.3.3.23.
↑American Psychological Association (2015). «Guidelines for psychological practice with transgender and gender nonconforming people». American Psychologist. 70 (9): 832—864. doi:10.1037/a0039906. PMID 26653312.
↑Ryan, Caitlin; Russell, Stephen T.; Huebner, David; Diaz, Rafael; Sanchez, Jorge (November 2010). «Family Acceptance in Adolescence and the Health of LGBT Young Adults». Journal of Child and Adolescent Psychiatric Nursing. 23 (4): 205—213. doi:10.1111/j.1744-6171.2010.00246.x. PMID 21073595.
↑Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235.
↑Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235