Буч і фем

Слова «Буч» і «Фем» можуть мати та інші значення.
Буч і фем
Зображення
CMNS: Буч і фем у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
«Спільнота бучів та фем» на гей-прайді в Нью-Йорку, 2007 рік
Стереотипна пара буч і фем

Буч (англ. butch) і фем (фр. femme) — терміни сленгу ЛГБТ-спільноти, кліше для позначення гендерних ролей в лесбійських в стосунках[1][2]. Сучасні лесбійки поступово відходять від відносин фем/буч, які стають непопулярними в лесбійському середовищі[3][4]. Сьогодні відносини фем/буч з чітким розподілом ролей та обов'язків є стереотипними й властиві, в основному, молодим лесбійкам.

Етимологія та історія

Американський буч-фем символ

Слово «femme» походить з французької та перекладається як жінка. Слово «буч» походить від англійського «butcher», що у перекладі «м'ясник».[5]

Поділ лесбійок на «активних» бучів та «пасивних» фем починається в кінці XIX — початку XX століття, коли багато дам вищого світу мали романтичні одностатеві зв'язки. У Великій Британії в 1928 році Редкліфф Голл видає роман «Криниця самотності», що увіковічив фем/буч-сім'ю. Героїня роману Стефані Гордон стає класичним зразком буча, а її коханка Мері — класичним прикладом фем.

Буч

Буч — маскулінна лесбійка. Бучі — «активні» лесбійки, виконують панівну роль у стосунках. «Активність» не має відношення до розподілу ролей у сексі, а говорить про маскулінну модель поведінки. Бучі піклуються про своїх коханих, оберігають і захищають їх, виконують стереотипно чоловічі обов'язки по дому, займаються важкою роботою, розвивають і підтримують маскулінні риси характеру — прагнення будувати кар'єру, піклуватись про матеріальний добробут сім'ї, бажання бути опорою для партнерки. Часто бучі воліють носити чоловічий одяг або унісекс, полюбляють татуювання і пірсинг.

Оскільки бучі видиміші в суспільстві за фем, масова свідомість схильна приймати за лесбійок тільки їх. Як правило, бучі набагато раніше, ніж фем, усвідомлюють і починають декларувати свою гомосексуальність[6].

Фем

Фем — фемінна лесбійка. У стосунках виконують стереотипно «жіночу» роль, пасивно приймають залицяння партнерки. Зовні фем практично неможливо відрізнити від гетеросексуальних жінок, до них часто залицяються чоловіки.

Критика використання термінології

Відмінності між «буч» і «фем» досить умовні. Більшість лесбійок не зараховують себе ні до однієї з цих категорій. Наприклад, серед опитаних у 1989—1990 роках американських лесбійок 18,5 % визначили себе як «фем», 14,7 % як «буч», 47,9 % визнали себе андрогінними, а 18,8 % не знайшли відповідного визначення. Суттєвої різниці в сімейному статусі, стосунках з матір'ю, домашніх ролях або в сексуальній практиці між «бучами» і «фем» не виявлено.

У культурі пострадянського простору іміджеві та поведінкові відмінності буч зазвичай куди менш радикальні, а частіше і зовсім розмиті або повністю відсутні. Більшість типових рис буч притаманні зовсім іншим групам: короткі зачіски все частіше носять гетеросексуалки, а «чоловіча» стилістика мови зустрічається серед молодих неформалок. Наслідування епатажним західним образам зазвичай повністю іміджеве і пов'язане з модами молодіжних субкультур, а ніяк не з орієнтацією дівчини. Аналогічно, будь-яка дівчина може бути помилково прийнята за фем.

Див. також 

Примітки

  1. ↑ Hollibaugh, Amber L. (2000). Dangerous Desires: A Queer Girl Dreaming Her Way Home. Duke University Press. p. 249. ISBN 0822326191.
  2. ↑ Boyd, Helen (2004). Husband Betty: Love, Sex and Life With a Cross-Dresser[недоступне посилання]. Sdal Press. p. 64. ISBN 1560255153.
  3. ↑ Beeming, Brett (1996).Queer Studies: A Lesbian, Gay, Bisexual and Transgender Anthology [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]. NYU press. pp. 23–27. ISBN 0814712584.
  4. ↑ Kramararae, Chris (2000). International Encyclopaedia of Women. Routledge. p. 133. ISBN 0415920892.
  5. ↑ Walker, Ja'nina (March 2012). Bottom–Femme Top? An Exploration of Lesbian Stereotypes."[недоступне посилання з лютого 2019] Journal of Lesbian Studies. Retrieved May 2, 2016.
  6. ↑ Типы и личности [Архівовано 29 січня 2011 у Wayback Machine.] // Кон И. С. Любовь небесного цвета. — М.: Продолжение жизни, 2001. — 384 с. ISBN 5-7654-1238-6

Подальше вивчання

Книги та журнали
Збірки