|
Гіджра
Гіджра[1] або хіджра (араб. هجرة буквально — «міграція») — переселення пророка Магомета з Мекки до Медини в 622 н. е.[2] Рік гіджри став першим роком ісламського місячного календаря.[3] Також від гіджри ведеться відлік у іранському сонячному календарі («сонячної гіджри»). ІсторіяГіджра стала одним із поворотних подій за всю історію Ісламу на Землі, що бере свій початок від часу першої людини - Адама. Переселення мусульман із Мекки мало благородну мету побудови нової держави Справжньої Віри в ім'я поширення серед людей релігії покірності єдиному Богу (Ісламу). Як розказано про це теологами, Пророк Мухаммад, мир Йому, що прийшов до людей, щоби нагадати їм про єдину Віру всіх Божих Посланців, почав проповідувати Іслам у своєму рідному місті Мецці. А через 13 років, коли число його послідовників збільшилося, Аллах Всевишній повелів Пророку, мир Йому, зробити переселення в місто Медину, де і було засновано державу, що дало світові приклад праведного правління - за Законом, даному Творцем. Аллах Всевишній сказав (Сура «Ат-Тауба», Аят 40): Це означає: «Якщо мешканці Мекки не підтримали Мухаммада, мир Йому, то Аллах Його підтримує, і, щоби не було шкоди від невірних, Він пішов з Мекки, і коли під час переселення Він зі своїм сподвижником Абу Бакром був у печері, то сказав йому: «Не журись, Аллах з нами» (тобто, "Аллах підтримує нас"). Аллах дарував йому спокій і на підтримку послав Ангелів і дав перевагу мусульманам, так, що слово істини було піднесено над словами невірних, над словами несправедливості та гноблення. Воістину Аллах Всемогутній і Справедливий». У той час, коли язичники збиралися навколо Кя'би, Пророк, поширював Іслам. Там були люди з племен Аль-Аус і Аль-Хазрадж з місцевості Ясриб (майбутнє місто Медина), вони відгукнулися на Його заклик і прийняли Іслам. На наступний рік їх чисельність зросла, і коли вони покидали Мекку, Пророк відправив з ними ібн Умм Мактума і Мус'аб ібн 'Умайра, які стали вчити людей Ісламу і читання кур'ану. Коли збільшилася кількість Ансар, що підтримують Пророка Мухаммада в Ясрибе, Аллах повелів Йому і Його сподвижникам переселиться туди. Це сталося через 13 років після того, як Йому було дано перше одкровення. Мусульмани почали виїжджати з Мекки групами. Язичники ж, побачивши це, злякались переселення і вирішили вбити Пророка Мухаммада, мир Йому. Для цього вони вибрали найміцніших чоловіків з різних племен, дали кожному в руки мечі і сказали, щоб вони чекали біля дверей будинку нашого Пророка Мухаммада, мир Йому. Вони домовилися вбити Його одночасно одним ударом, таким чином, щоб ніхто з родичів Пророка не зміг помститися за Нього. Але Аллах Всевишній дав знати Пророку, мир Йому, що Його хочуть вбити. Ангел Джабра`іль повідомив Пророку, щоб Він не ночував цієї ночі в своєму ліжку і повідомив Його про веління Аллаха переселитися. Пророк Мухаммад, мир Йому, велів 'Алі ібн Абу Талібу лягти на його місце і доручив роздати господарям довірені йому речі, залишені йому на збереження. Коли настала ніч переселення, невірні чекали біля дверей будинку Пророка. Посланець Аллаха, мир Йому, виходячи з дому, взяв жменю землі і посипав їм на голови, читаючи перші 9 аятів Сури «Ясин»: ﴿يَس. وَالْقُرْءَانِ الْحَكِيمِ. إِنَّكَ لَمِنَ الْمُرْسَلِينَ عَلَى صِرَاطٍ مُسْتَقِيمٍ. تَنْزِيلُ الْعَزِيزِ الرَّحِيمِ. لِتُنْذِرَ قَوْمًا مَا أُنْذِرَ ءَابَاؤُهُمْ فَهُمْ غَافِلُونَ. لَقَدْ حَقَّ الْقَوْلُ عَلَى أَكْثَرِهِمْ فَهُمْ لاَ يُؤْمِنُونَ. إِنَّا جَعَلْنَا في أَعْنَاقِهِمْ أَغْلاَلاً فَهِيَ إِلىَ الأَذْقَانِ فَهُمْ مُقْمَحُون. وَجَعَلْنَا مِنْ بَيْنِ أَيْدِيهِمْ سَدًّا وَمِنْ خَلْفِهِمْ سَدًّا فَأَغْشَيْنَاهُمْ فَهُمْ لاَ يُبْصِرُونَ﴾. (يـس). Це означає: «Ясин. Аллах дарував Кур'ану особливе значення і мудрість. Аллах клянеться Кур'аном. Воістину, наш Пророк Мухаммад, мир Йому, - один з Посланців. І Він слідує Істинному Шляху і не помиляється. Кур'ан посланий Всемогутнім і Милостивим для віруючих для того, щоб Пророк Мухаммад, мир Йому, застеріг народ, який не був навчений їх батьками, через що вони залишалися безтурботними невігласами. Щодо більшості з них збулося попередження і те, що було передбачене, але вони не увірували. Воістину, їх шиї закуті в залізні кайдани до самого підборіддя, і їхні голови розірвані. Аллах створив перешкоду перед ними і перешкоду позаду них і зробив так, що вони не бачать ».. Таким чином, язичники не побачили, як Пророк Мухаммад, мир Йому, вийшов з дому і пішов. Але пізніше вони увійшли в будинок, застали там 'Алі ібн Абу Таліба і пустилися доганяти Пророка Мухаммада, з метою вбити його по дорозі в Медину. Пророк Мухаммад, мир Йому, вибрав собі в супутники для переселення улюбленого сподвижника Абу Бакра Ас-Сиддік, нехай буде йому милість Аллаха! Вони разом сховалися в печері. Пророк Мухаммад, мир Йому, ліг відпочити, а Його сподвижник, бачачи, що в печері багато дірок і щілин, звідки могли зайти змії і скорпіони, розірвав свій верхній одяг і заткнув ці щілини і діри, але залишилася одна, і йому довелося поставити туди свою ногу. Він охороняв Пророка і турбувався за Нього, щоб не було шкоди. У цей час змія вкусила Абу Бакра в ногу, але, незважаючи на сильний біль, він не зрушив з місця і не прибрав свою ногу, що закриває щілину в печері. У нього від сильного болю на очах з'явилися сльози. Одна сльоза капнула на Пророка, від чого Він прокинувся і, побачивши, що сталося з ногою Його супутника, змастив своєю чистою благословенною слиною, і після цього нога Абу Бакра відразу перестала боліти і по Волі Аллаха він отримав зцілення. Ця історія передана віршами: Аллах Всевишній дав підтримку Пророку Мухаммаду і зберіг Його від підступних задумів і дій язичників, по Волі Аллаха павук звив павутиння на вході в печеру, а голуб звив гніздо, відклав яйця і висиджував їх перед самим входом, таким чином, язичники подумали, що там нікого немає. У Священному Кур'ані сказано: ﴿يُرِيدُونَ أَن يُطْفِؤُواْ نُورَ اللهِ بِأَفْوَاهِهِمْ وَيَأْبَى اللهُ إِلاَّ أَن يُتِمَّ نُورَهُ وَلَوْ كَرِهَ الْكَافِرُونَ﴾ У цьому аяті сказано про те, що язичники хотіли «згасити» світло Істини, знищити заклик до Ісламу через вбивство Пророка, але Аллах дарував захист Своєму улюбленому створінню і дав можливість нашій істинній Вірі піднятись і швидко поширитися по всьому світу, не зважаючи на всілякі хитрощі супротивників і заздрісників. (Сура «Ат-Тауба», Аят 32). Примітки
Джерела та література
Посилання
|
