Га́русти, Га́рісти (біл.Га́русты, Га́рысты, пол.Garusty) — у різний історичний час це околиця, а пізніше це село в Свєтіловічській сільрадіВєтковського району (раніше — Хізовська сільрада Свєтіловічського району) Гомельської областіБілорусі. Назва даного населеного пункту Гарусти[1][2] виникла від польського слова «harus», аналогічне слову «гарус» у російській мові — м'якої крученої вовняної або бавовняної пряжи[3][4][5][6], виготовленням чого займалися і в Білорусі. Через русифікацію білоруського народу була деформована споконвічна білоруська назва цього села. Оскільки у даній місцевості немає гір та пагорбів для стверджування назви рос.«Гористы», рос.«Гористое» або рос.«Гаристы» з використанням біл.гара у значенні «гора», що помилково закріпилися в деяких публікаціях. За вірогідною версією етимологія назви селища Гарусти походить від білоруської назви чорної лелеки — «гарус» (що є на тих теренах), або найімовірніше від «біл.гарусціць» (гарустить) у значенні «привласнювати в свої руки»[7] у зв'язку з «приватизованим у свої руки» наділу земельної ділянки вихідців із прилеглого селища Хізи, котрі заснували Гарусти на новій земельній ділянці.
Околиця Гарусти (Гарісти) утворена мешканцями і власниками околиці Хізи, розташування яких відрізняли відповідно топографічної карти до 1917 року у Російській імперії:
№ 3885 — околиця Хізи, суспільство міщан з Громик і Хізи (Гомельська міщанська Управа), Рогачевський повіт Могильовської губернії, довгота 31.29840 і широта 52.68340[9];
№ 1552 — околиця Гарісти (Гарусти) міщанська (Гомельська міщанська Управа), Рогачевський повіт Могильовської губернії, Железнікський православний прихід, довгота 31.2755 і широта 52.7037[10].
Розташування
На відстані 21 км на північний схід від м. Вітки, 44 км від Гомеля. На півдні — меліоративні канали.
Гідрографія
У селищі Хізи тече річка Беседь — це притока річки Сож, що впадає в р. Дніпро.
Транспортна мережа
На момент 1927 р. — на відстані 18 верст знаходилася пристань і зупинка пароплава біля містечка Вітка, і ринок (базарний пункт). До м. Гомеля — 40 верст. Зараз транспортні зв'язки на сільській, потім автомобільній дорозі«Свєтиловичі-Гомель». Планування даного селища складається з майже прямолінійної вулиці, орієнтованої з південного заходу на північний схід, до якої на півночі приєднується коротка прямолінійна вулиця. Забудова двостороння, дерев'яна, садибного типу.
На момент 1910 р. загальне володіння жителями Гаруст становило 592 десятини землі. Жителі були «приписані» до Железніцького православного церковного приходу Російської православної церкви (після польських повстань ліквідована греко-католицька церква, замість неї була силоміць насаджена урядом РПЦ, католики з даних теренів почали відвідувати містечко Радогу, де був католицький храм). У Гарустах також жили і католики[12]. До поштово-телеграфної контори в містечку Вітка була відстань 18 верст, до волосного правління у Рєчках — 8 верст.
У 1926 р. в Хізово-Гарустовській сільраді Святіловічського району Гомельського округу (такий адміністративний поділ раніше був); працював поштовий пункт.
У 1930 р. силоміць організовано колгосп (не всі мешканці даного села вступили в нього).
У 1937–1938 рр. періоду радянських репресій потерпілі від комуністичного режиму мешканці селища Гарусти (Гарісти). Під час Великої Вітчизняної війни в боях за село загинули 11 радянських солдатів (поховані в братській могилі на кладовищі). У Білоруському фронті (призов Свєтіловічського РВК) і в партизанській боротьбі загинуло 220 жителів Хізовської сільради (до якої відносилися Гарусти), з яких 27 жителів даного села, у пам'ять про них у 1968 р. встановлена скульптурна композиція.
У 1959 р. Гарусти були центром радгоспу «Зарічний». Де розміщувалися вже початкова школа, клуб, бібліотека, швейна майстерня, їдальня, крамниця.
У 1987 р. через це село проклали асфальтовану дорогу і встановили автобусну зупинку «село Гарісти».
Населення
У околиці Гарусти на момент 1927 р. (СРСР) мешкало 95 білоруських осіб записаних услід за політикою Російської імперіївеликоросами (яких білорусами визнавали пізніше в БРСР). Тоді велося 95 особистих господарств (де у переписі населення згадано було 95 осіб господарів), але було 250 чоловіків, 234 жінки.
Динаміка
1864 р. — 9 дворів, 54 жителя.
1868 р. — 24 двори, 170 жителів.
1897 р. — 57 дворів, 352 жителя (згідно з переписом).
1910 р. — 51 двір (167 чоловіків, 178 жінок).
1926 р. — 95 дворів, 484 жителя.
1940 р. — 98 дворів.
1959 р. — 396 жителів (згідно перепису).
1992 р. — жителі (110 сімей) переселені.
2010 р. — жителів нема.
Примітки
↑Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Гомельская вобласць: нарматыўны даведнік / Н. А. Багамольнікава і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2006. — 382 с. ISBN 985-458-131-4(біл.)
↑стар. 66 (том 3), «Этымалагічны слоўнік беларускай мовы», рэд. Г. А. Цыхун, Акадэмія навук БССР, выд. «Беларуская навука», г. Мінск, 1978–2006 г. ISBN 985-08-0629-Х (біл.)
с. 213–214, Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9ISBN 985-11-0302-0(біл.)
«Памятная книжка Могилевской губернии», составлена Могилевским Губернским Статистическим Комитетом, г. Могилев, 1853–1916 гг. (рос.)
с. 185 кн.1 «Памяць. Гіст.-дакум. Хроніка Веткаускага р-на. У 2-х кн.» Мінск, 1997. (біл.)
с.48, «Список населенных мест Могилевской губернии», под. ред. Г. П, Пожаров, г. Могилев, 1910 г.. (рос.)
с.70-71, «Список населенных мест Гомельского округа», Гомельское окружное статистическое бюро, г. Минск, 1927 г.. (рос.)
c.122, «Современный толковый словарь русского языка», Ридерз Дайджест, Москва, 2004 г. ISBN 5-89355-108-7. (рос.)
«SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH (1880–1914), WARSZAWA, 1900 roku, tom XV cz.1, str. 304–305; (пол.)
«Гісторыя Беларусі (ў шасці тамах). Беларусь у часы Рэчы Паспалітай (XVII–XVIII ст.)», г. Мінск, «Экаперспектыва», 2004 г., Т. 3, с. 302–303; (біл.)
«Архіварыус», (Навуковае выдание) серыя «Гісторыя, архівазнауства, крыніцазнауства», БелНДІДАС, г. Мінск, 2009 г., выпуск № 7, с. 80-99; (біл.)
«Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные под редакцией и. д. архивариуса сего архива Дм. Ив. Довгялло», губернская типо-литография, г. Витебск, 1900 г., выпуск 28, с. 26-89; (рос.)
На фрагменте карты 1874 года (на польском языке) село Гарусты (Garusty): Ausg. 1874. Helioaravure in Kunfer (Preis 60 kg.). Vervielfaltiqt durch Umdruck vom Steine. Schnellpressen — Druck. Mafsstab 1:300.000. (пол.)
