Вінцук Відважний
Вінцук Відважний (справжнє ім'я — Германович Йосип Станіславович; нар. 4 березня 1890 — пом. 26 грудня 1978) — білоруський письменник, католицький священик східного обряду, поет, публіцист. БіографіяНародився в містечку Гольшани Ошмянського повіту Віленської губернії, нині це Ошмянський район Гродненської області. Походив із селянської родини: батьки — Станіслав та Ганна Германовичі. У 1898-1902 роках відвідував Гольшанську народну школу, а наступні чотири роки — Ошмянське міське училище. У 1913 році закінчив Віленську духовну католицьку семінарію. 29 червня 1913 року був висвячений на священика, тоді ж почав пастирську діяльність як вікарій в місцевості Далістова Білостоцького повіту. Пізніше працював у різних парафіях Білостоцького деканату (Білосток, Кринкі, Мсцібова, Велика Лапеніца). У 1921 році вступив у Товариство білоруської школи; організував одну з білоруських шкіл, в костелі проповідував білоруською мовою. Це викликало невдоволення вищої ієрархії, і Відважний змушений був переїхати в Друю, де у 1924 році вступив до конгрегації маріян. Спочатку виконував обов'язки настоятеля Друйського приходу, пізніше був магістром колишнього новіціату і, крім того, вчителем релігії і латини в Друйській гімназії. Часто писав у білоруські періодичні видання. Прозові та поетичні твори Відважного регулярно з'являлися на сторінках періодичної преси («Krynica», «Chryscijanskaja Dumka»). Переслідувався польськими світською та духовною владою. З 1932 року знаходиться на місіонерській роботі в Харбіні, де також був директором місцевої гімназії. У 1936 році повернувся у Вільнюс, керував Білоруським маріянським домом студентів. У 1938 році був депортований разом зі студентами до Центральної Польщі, звідки незабаром знову виїхав у Харбін. У 1948 році був заарештований китайською поліцією і переданий радянським органам безпеки. Був засуджений до 25 років примусових робіт у таборах. Перебував в ув'язненні у Сибіру. Після смерті Сталіна був звільнений. Виїхав до Польщі, в кінці 1959 року — у Рим, а незабаром прибув у Лондон. Брав участь у релігійному та культурному житті білоруського зарубіжжя. Був одним з редакторів журналу «Божим шляхом» (Лондон). Про своє перебування в таборах написав спогади «Китай — Сибір — Москва», які викликали великий інтерес і були опубліковані на білоруською, італійською, польською, литовською мовами. Помер 26 грудня 1978 року у Лондоні. Твори
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia