|
Вілянув
Вілянув, або Вілянів (пол. Wilanów) — район (дільниця) Варшави, розташований на лівому березі Вісли та на півдні польської столиці. Площа дільниці становить 36,73 км2. На півночі межує з дільницею Мокотув (пол. Mokotów), на заході — з дільницею Урсинув (пол. Ursynów), на сході — з дільницею Вавер (пол. Wawer) (розташована на правому березі Вісли). На півдні проходить адміністративна межа Варшави. Станом на 31 грудня 2015 на території дільниці Вілянув проживає 30183 мешканця, серед них 1784 — тимчасові. ІсторіяВперше згадується в офіційних документах на початку XIII століття під назвою Мілянув (пол. Milanów). До кінця 30-х років XIV століття поселення Мілянув було власністю монахів-бенедиктинців, у 1338 воно перейшло у власність Тройдену, який мав титул князя черського та сохачевського. У цьому ж столітті власником поселення став мазовецький князь Казимир, який, у свою чергу, отримав його у володіння від лицаря Станіслава зі Стшельчикова. Власники Мілянова змінювалися досить часто. У 1677 Мілянув перейшов у власність руському воєводі Марекові Матчинському, який, до того ж, був коронним підскарбієм та другом короля Яна Собеського. Ян Собеський за допомогою Матчинського збудував у Мілянові резиденцію, наближену за особистим бажанням короля до західноєвропейських зразків, яка отримала назву Вілла Нова (італ. Villa Nova). Західна архітектурна традиція гармонійно співіснує в ній з античною та польською. Від назви палацу й походить нинішня назва спочатку населеного пункту, а потім — і столичної дільниці. До моменту смерті короля Яна Собеського у 1696 Вілла Нова двічі перебудовувалася. Після смерті Яна Собеського темпи розвитку палацу та всього поселення значно сповільнилися. Друга хвиля розвитку почалася у 1720, коли власницею стала дружина великого коронного гетьмана Ельжбета Сенявська. Вілянув активно розбудовувався і при її доньці, Ізабеллі Любомирській, і при онуці Александрі Любомирській (після укладення шлюбу — Потоцькій). Робота над палацом була повністю завершена у 1870. У 1892 став власністю графа Браницького, до часів Другої світової війни палац належав його нащадкам. В часи Першої та Другої світової війни був розграблений та частково зруйнований. У 1945 був націоналізований та включений до складу Національного музею у Варшаві. На початку XIX століття були побудовані «філії» палацу Вілянув — Морисін (пол. Morysin), Натолін (пол. Natolin) та Ґуцін (пол. Gucin), названі на честь нащадків Станіслава Потоцького (чоловіка Александри Любомирської). Наприкінці XIX століття Вілянув — популярне місце відпочинку серед жителів польської столиці. У 1891 до Вілянува почала прокладатися залізнична колія, у 1892—94 туди почали курсувати потяги — спочатку використовувалася кінна тяга, невдовзі потім її замінили локомотивами. У 1951 включений до складу Варшави. З 1976 по 1994 — частина дільниці Мокотув. З 1994 по 2002 — столична ґміна Варшава—Мокотув. З 2002 — одна з вісімнадцяти дільниць Варшави. Походження назвиПочаткова назва — Міляново (пол. Milanowo), або Мілянув. У середньовічних записках зустрічаються також назви Милинов (пол. Mylynow), Мільоново (пол. Milonowo) та Мільонув (пол. Milonów). Походить від власних назв Мільон (пол. Milon) та Мілян (пол. Milan), які, у свою чергу, ймовірно, походять від імен Мілослав, Мілобрат та ін. Сучасний варіант — Вілянув — найімовірніше пов'язаний з палацом Вілла Нова, побудованим у XVII столітті. Палац Вілла Нова Палац Вілла Нова у Вілянуві є одним із найцінніших пам'ятників польської національної культури. Він був улюбленою літньою резиденцією короля Яна III Собеського. У 1805 там почав діяти один із перших музеїв Польщі — тоді Станіслав Потоцький, видатний діяч епохи Просвітництва, відкрив свою резиденцію для відвідувачів. Під час Другої світової війни та гітлерівської окупації Польщі у палаці розміщувалися місцеві відділи СС. 12 вересня 1944 останні власники палацу — представники роду Браницьких — були евакуйовані німецькими військами до Нєборова (пол. Nieborów), звідки після повалення нацистського режиму в Німеччині були вивезені співробітниками НКВС до СРСР. У 1945 був переданий у державну власність. У 1954 на території палацу були проведені генеральний ремонт і консервація багатьох пам'ятників. Палац є одним з найкрасивіших пам'ятників європейського бароко. Тут також проводяться культурні події, а у прилеглих садах люблять прогулюватися жителі польської столиці. Є одним з небагатьох пам'ятників у Варшаві, що майже не постраждали під час Другої світової війни.    Поділ на райониОфіційно Вілянув ділиться на вісім районів:
Однак є ще традиційний поділ Вілянова, який значно відрізняється від офіційного. За ним район Завади ділиться на такі одиниці:
Кемпа Завадовська визначена правильно. Повсін ділиться на такі одиниці:
На території району Блоні Віляновські розрізняють такі одиниці: До складу району Вілянув Крулєвський входить Морисін. Вілянув Нізкі та Вілянув Високі за традиційним поділом об'єднуються в один район. КордониВілянув межує:
Найголовніші місця та пам'ятники
Природні заповідники
ПриміткиПосилання
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вілянув
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
