Вільям Лайон Маккензі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маккензі.

Вільям Лайон Маккензі
англ. William Lyon Mackenzie
Вільям Лайон Маккензі
Мер Торонто
1834 — 1835
Монарх	Вільгельм IV
Попередник	посада заснована
Наступник	Роберт Болдвін Салліван
Член Законодавчих зборів Верхньої Канади від Йорка
1829 — 1834
Член Законодавчих зборів провінції Канади
1851 — 1858
Народився	12 березня 1795(1795-03-12)[1][2]^[…]  Данді, Шотландія, Королівство Велика Британія
Помер	28 серпня 1861(1861-08-28)[2][3] (66 років)  Торонто, Канада Захід^d, Канада, Британська імперія
Похований	Toronto Necropolis^d
Відомий як	журналіст, політик
Політична партія	Clear Grits^d
У шлюбі з	Isabel Mackenzie^d
Діти	Isabel Grace Mackenzie^d
Нагороди	національні історичні особи Канади
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Вільям Лайон Маккензі[a] (англ. William Lyon Mackenzie; 12 березня 1795(17950312), Данді, Велика Британія — 28 серпня 1861, Торонто, Канада) — канадський політичний діяч, публіцист. Один із лідерів повстання у Верхній Канаді 1837—1838 років, президент короткочасної Республіки Канада. Перший мер Торонто.

Походження

Вільям Лайон Маккензі народився 12 березня 1795 року в місті Данді в Шотландії. Його обидва дідусі належали до клану Маккензі і брали участь у битві при Каллодені на боці Чарльза Едварда Стюарта[4]. Обоє батьків, Деніел Маккензі та Елізабет Чемберз, були ткачами. Деніел був на 17 років молодшим за Елізабет[5]. Пара одружилася 8 травня 1794 року[6]. Батько Вільяма Лайона помер за кілька тижнів після народження сина.

Ранні роки

Маккензі писав, що виріс у бідності. Вільяма виховувала матір. Завдяки їй він здобув освіту в дусі пресвітеріанства[6]. У віці п'яти років він отримав стипендію в парафіяльній церкві у Данді[7].

1813 року переїхав до міста Ейліт. Там він мав магазин, який збанкрутів 1815 року після завершення наполеонівських війн. Згодом він переїхав до південної Англії, де витратив більшу частину грошей, граючи в азартні ігри[4].

Еміграція до Канади

Портрет роботи Джона Вікліфа Лоуса Форстера

1820 року разом із другом Джоном Лесслі емігрував до Канади. Спочатку він працював у Монреалі в Нижній Канаді бухгалтером у власників Лашинського каналу^[en] та журналістом газети «The Montreal Herald». Згодом переїхав до міста Йорк у Верхній Канаді. Там родина Лесслі влаштувала його на роботу продався книг та фармацевтики[4]. Під псевдонімом Меркатор він писав статті для йоркської газети «Observer». Згодом у Дандасі родина Лесслі відкрила магазин продажу використовуваних речей, де Маккензі влаштувався працювати менеджером.

1822 року до Канади також переїхали матір та незаконнонароджений син Маккензі. Елізабет, його матір, запросила емігрувати також Ізабель Бакстер, яка в Канаді одружилася із Вільямом 1 липня того ж року.

Співпраця Маккензі з Лесслі закінчилася 1823 року, а наступного року він переїхав до Квінстона, де відкрив новий загальний магазин. За кілька місяців він закрив його і створив газету «Colonial Advocate». У своїх статтях він поширював ідеї проведення реформ у Верхній Канаді. У листопаді він знову переїхав до Йорка.

Навесні 1826 року Маккензі написав у газеті статтю під псевдонімом Свіфт, у якій розповідав про управління колонією та особисте життя урядовців, зокрема членів Сімейного союзу, який фактично керував Верхньою Канадою. 8 червня 1826 року на офіс газети напали кілька чоловіків, які знищили друкарський верстат та інші предмети, необхідні для друку. Суд призначив виплатити Маккензі 625 фунтів стерлінгів відшкодування збитків, які той використав для погашення боргів та відновлення друку газети.

Політична діяльність

Маккензі був обраний представником Йорка на виборах до Парламенту Верхньої Канади у грудні 1827 року та 1830 році. Будучи депутатом, він намагався протистояти урядові провінції й запроваджувати реформи. Також він їздив до Квебека, де встановлював зв'язки з лідерами реформ у Нижній Канаді. У власній газеті «Colonial Advocate» він критикував діяльність Законодавчих зборів.

Через значну популярність Маккензі серед виборців його противники, зокрема верхньоканадські торі, намагалися завдати йому шкоди. На нього організовували кілька замахів, його виключили із Парламенту. 1832 року він поїхав до Лондона, де зустрівся з Фредеріком Джоном Робінсоном, колишнім британським прем'єр-міністром і державним секретарем у справах колоній на той час, якому розповів про ситуацію у Верхній Канаді та подав скарги, зібрані ним у колонії. Робінсон надав лейтенанту-губернатору колонії Джону Колборну вказівки щодо покращення ставлення населення до Законодавчих зборів.

У листопаді 1832 року Маккензі переобрали до парламенту, проте вже в листопаді 1833 року його знову виключили.

У 1834 році місто Йорк перейменували на Торонто. Тоді Маккензі балотувався на посаду олдермена в міській раді, а згодом був обраний мером Торонто.

Повстання 1837—1838 років

Оголошення про нагороду в 1000 фунтів стерлінгів за голову Маккензі

Вільям Лайон Маккензі був одним із лідерів повстання 1837—1838 років у Верхній Канаді. Тоді ж подібне повстання спалахнуло і в Нижній Канаді. Під натиском британських сил повстанцям довелося відступити. У грудні 1837 року Маккензі проголосив на невеликому лісистому острові Нейві-Айленд поблизу Ніагарського водоспаду незалежну від Британії Республіку Канада. Проте вже 13 січня 1838 року йому довелося відступити із острова й утекти до Сполучених Штатів. Згодом Маккензі планував вторгнення у Канаду з території США, з міста Баффало, відоме як Патріотична війна, проте цей план зазнав невдачі.

У Сполучених Штатах

Разом із сім'єю на початку 1838 року Маккензі переїхав до Нью-Йорка, де видавав власну газету «Mackenzie's Gazette», у якій писав спершу про канадську, а згодом — про американську політику. Восени того ж року перестав видавати газету, переїхав до Рочестера, де намагався відновити сили канадських патріотів. Там 25 лютого 1839 року він відновив свою газету.

19 червня 1839 року у США розпочався судовий розгляд проти Маккензі. Його звинувачували у вербуванні солдатів та організації нападу на Канаду зі США, а відтак — у порушенні нейтралітету між Великою Британією та США. Сам Маккензі заявляв, що країни перебувають у стані війни, оскільки американці підпалили один британський корабель, коли той був у водах США, що спричинило початок справи «Caroline». 21 червня Маккензі був ув'язнений. Для ув'язнення він обрав Рочестер. Там в ув'язненні він видав «The Caroline Almanack». За сприяння демократів президент США Мартін ван Бюрен помилував Маккензі 10 травня 1840 року.

У червні 1842 року Маккензі повернувся до Нью-Йорка, а у квітні 1843 року став громадянином США. У 1844—1845 роках працював інспектором нью-йоркської митниці та писарем архіву митниці. Потім працював у газеті «New York Tribune» до квітня 1848 року.

Повернення до Канади

Фотографія 1850-х років

Після придушення повстань 1837—1838 років у Канаді до колоній запросили лорда Дарема, який рекомендував об'єднати провінції в єдину колонію та запровадити відповідальний уряд.

У 1848—1849 роках у Європі відбулися масштабні революції. В Ірландії почався рух за незалежність. Для підвищення лояльності Канади було прийнято рішення про амністію. Таким чином, Маккензі отримав змогу повернутися в Канаду, що й зробив у 1850 році.

У 1851—1858 роках був членом Законодавчих зборів Канади.

Здоров'я Маккензі погіршилося в 1861 році. Він відмовився приймати ліки, а в серпні впав у кому. 28 серпня він помер. Похований у некрополі Торонто.

Особисте життя

Ізабель Бакстер, дружина Маккензі

У місті Ейліт Вільям мав сексуальні стосунки із Ізабель Рейд, яка 17 липня 1814 року народила позашлюбного сина Джеймса[7].

1 липня 1822 року одружився в Монреалі з Ізабель Бакстер, яка емігрувала разом із матір'ю Вільяма. У подружжя народилося 13 дітей.

Онук Маккензі, Вільям Лайон Маккензі Кінг, був прем'єр-міністром Канади тричі з 1921 по 1948 рік.

Вшанування пам'яті

Перед будівлею Законодавчих зборів Онтаріо в Торонто стоїть бюст Маккензі роботи Вальтера Сеймура Оллворда.

На честь Маккензі названо судно пожжеників Торонто «William Lyon Mackenzie».

• 
  Бюст Маккензі в Торонто
• 
  Судно пожжеників Торонто "William Lyon Mackenzie"

Коментарі

1. Згідно з приміткою до п. 4 § 128 українського правопису 2019 року прізвище Маккензі пишемо з подвоєнням літери «к», яке «зберігаємо у власних назвах кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k], в тих випадках, коли за традицією їх пишемо як одне слово»

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Internet Archive, William Morley (1967). The Firebrand : William Lyon Mackenzie and the rebellion in Upper Canada. Toronto : Clarke, Irwin.
5. Internet Archive, Charlotte (1997). Mrs. King : the life and times of Isabel Mackenzie King. Toronto ; London : Viking. ISBN 978-0-670-86674-8.
6. Lindsey, Charles (1862). The Life and Times of Wm. Lyon Mackenzie: With an Account of the Canadian Rebellion of 1837, and the Subsequent Frontier Disturbances, Chiefly from Unpublished Documents (англ.). C.W., P.R. Randall.
7. Internet Archive (1976). Dictionary of Canadian biography / 9. 1861 to 1870. Toronto : Univ. of Toronto Pr. ISBN 978-0-8020-3320-8.

Джерела

• Качур В. Причини, хід та значення національно-визвольної революції 1837-1838 рр. у Канаді // Вісник Львівського університету. Серія юридична. — 2000. — Вип. 35. — С. 122—125.
• Armstrong, Frederick H. (1971). William Lyon Mackenzie: the persistent hero. Journal of Canadian Studies. 6 (3): 21—36. doi:10.3138/jcs.6.3.21. ISSN 0021-9495. S2CID 151561718. ProQuest 1300016915 — через ProQuest.
• Armstrong, Frederick H.; Stagg, Ronald J. (1976). Mackenzie, William Lyon. У Halpenny, Francess G. (ред.). Dictionary of Canadian Biography. Т. 9. Toronto: University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-3320-8 — через Internet Archive.
• Bilson, Geoffrey (1980). A Darkened House: Cholera in Nineteenth-Century Canada. Toronto: University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-2367-4 — через Internet Archive.
• Bonthius, Andrew (2003). The Patriot War of 1837–1838: Locofocoism with a Gun?. Labour/Le Travail. 52: 9—43. doi:10.2307/25149383. JSTOR 25149383. S2CID 142863197 — через JSTOR.
• Chown Oved, Marco (24 лютого 2015). City's coldest job falls to Toronto Fire's icebreakers. Toronto Star. Архів оригіналу за 5 січня 2021. Процитовано 22 листопада 2020.
• Davis-Fisch, Heather (2014). Lawless Lawyers: Indigeneity, Civility, and Violence. Theatre Research in Canada. 35 (1): 31—48. doi:10.3138/tric.35.1.31. ISSN 1196-1198 — через Érudit.
• Dent, John Charles (1885a). The Story of the Upper Canadian Rebellion. Т. 1. Toronto: C.B. Robinson. ISBN 978-3-337-18647-0. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Dent, John Charles (1885b). The Story of the Upper Canadian Rebellion. Т. 2. Toronto: C.B. Robinson. ISBN 978-3-337-18647-0. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Dunham, Aileen (1963). Political unrest in Upper Canada, 1815–1836;. Toronto: McClelland & Stewart. ISBN 978-0-7735-9122-6 — через Internet Archive.
• Flint, David (1971). William Lyon Mackenzie – Rebel Against Authority. Toronto: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-540184-4. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Gates, Lillian F. (1959). The Decided Policy of William Lyon Mackenzie. Canadian Historical Review. 40 (3): 185—208. doi:10.3138/CHR-040-03-01. ISSN 0008-3755. S2CID 163022981 — через Project MUSE.
• Gates, Lillian F. (1986). Mackenzie's Gazette: An Aspect of W.L. Mackenzie's American Years [Essays in Canadian Bibliography: Bibliographical Studies in Reprint]. Papers of the Bibliographical Society of Canada. 25 (1). doi:10.33137/pbsc.v25i1.17628. ISSN 2562-8941. Архів оригіналу за 5 січня 2021 — через Scholars Portal Journals.
• Gates, Lillian F. (1996). After the Rebellion: The Later Years of William Lyon Mackenzie. Toronto: Dundurn. ISBN 978-1-55488-069-0.
• Grant, Kelly (5 листопада 2020). Revealed: The true identity of Twitter's Rebel Mayor. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 9 листопада 2010. Процитовано 26 листопада 2020.
• Gray, Charlotte (1998). Mrs. King: the life and times of Isabel Mackenzie King. Toronto: Penguin Canada. ISBN 978-0-14-025367-2 — через Internet Archive.
• Hamil, Fred Coyne (1967). The Reform Movement in Upper Canada. Profiles of a Province: 9—19.
• Hauch, Valerie (12 січня 2017). Once Upon A City: Toronto's original firebrand leaves 'spirited' legacy. Toronto Star. Архів оригіналу за 5 січня 2021. Процитовано 23 листопада 2020.
• Hoar, Victor (1969). The Mackenzie-Papineau Battalion: Canadian Participation in the Spanish Civil War. Toronto: The Copp Clark. ISBN 978-0-7735-8257-6 — через Internet Archive.
• Kilbourn, William (1967). The Firebrand: William Lyon Mackenzie and the Rebellion in Upper Canada. Toronto: Clark, Irwin. ISBN 978-1-77070-324-7 — через Internet Archive.
• King, John (1886). The Other Side of the "Story". Toronto: J. Murray & Company. ISBN 978-0-665-07822-4. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Kingsford, William (1898). The History of Canada: Canada under British rule. Toronto: Roswell & Hutchinson. ISBN 978-0-665-94039-2. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Leacock, Stephen (1926). Mackenzie, Baldwin, LaFontaine, Hincks. Toronto: Oxford University Press. OCLC 1006688974 — через Internet Archive.
• Lindsey, Charles (1862). The Life and Times of Wm. Lyon Mackenzie: With an Account of the Canadian Rebellion of 1837, and the Subsequent Frontier Disturbances, Chiefly from Unpublished Documents. Т. 1. Toronto: P.R. Randall. ISBN 978-0-665-41315-5. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• MacKay, R. A. (1937). The Political Ideas of William Lyon Mackenzie. The Canadian Journal of Economics and Political Science. 3 (1): 1—22. doi:10.2307/136825. ISSN 0315-4890. JSTOR 136825. Архів оригіналу за 5 січня 2021 — через JSTOR.
• McGinn, Dave (10 жовтня 2008). Exposure urged for rebels with a cause; Queen's Park Statue. National Post. с. A1.
• Platiel, Ruby (15 червня 1996). Viewing presses of the past with W. L. Mackenzie. The Globe and Mail. с. F8.
• Raible, Chris (1992). Muddy York Mud: Scandal & Scurrility in Upper Canada. Creemore, Ontario: Curiosity House. ISBN 978-0-9696418-0-3. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Raible, Chris (2008). 'The threat of being Morganized will not deter us': William Lyon Mackenzie, Freemasonry and the Morgan Affair. Ontario History. 100 (1): 3—25. doi:10.7202/1065725ar. ISSN 0030-2953. Архів оригіналу за 5 січня 2021 — через Érudit.
• Raible, Christopher (2016). 'A journey undertaken under peculiar circumstances': The Perilous Escape of William Lyon Mackenzie December 7 to 11, 1837. Ontario History. 108 (2): 131—155. doi:10.7202/1050592ar. ISSN 0030-2953. Архів оригіналу за 5 січня 2021 — через Érudit.
• Rasporich, Anthony W. (1972). William Lyon Mackenzie. Toronto: Holt, Rinehart and Winston of Canada. ISBN 978-0-03-925859-7. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Romney, Paul (1975). William Lyon Mackenzie as Mayor of Toronto. Canadian Historical Review. 56 (4): 416—436. doi:10.3138/CHR-056-04-02. ISSN 0008-3755. S2CID 153806576 — через Project MUSE.
• Russel, Victor L.; Raymond, Katrine (4 березня 2015). William Lyon Mackenzie. The Canadian Encyclopedia. Архів оригіналу за 5 січня 2021. Процитовано 25 вересня 2020.
• School Named After Mackenzie. Toronto Daily Star. 12 жовтня 1960. с. 8.
• Schrauwers, Albert (2007). A Farmer's Alliance: The Joint Stock Companies of the Home District and the Economic Roots of Deliberative Democracy in Upper Canada. Ontario History. 99 (2): 190—219. doi:10.7202/1065739ar. ISSN 0030-2953. Архів оригіналу за 5 січня 2021 — через Érudit.
• Schrauwers, Albert (2009). Union is Strength: W. L. Mackenzie, the Children of Peace and the Emergence of Joint Stock Democracy in Upper Canada. Toronto: University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-9927-3.
• Sewell, John (2002). Mackenzie: A Political Biography of William Lyon Mackenzie. Toronto: James Lorimer Limited. ISBN 978-1-5502-8767-7. Архів оригіналу за 5 січня 2021.
• Sufrin, Jon (20 травня 2010). The best of Rebel Mayor: the funniest quips from city hall's mystery tweeter, who was unmasked (sort of) this week. Toronto Life. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 2 грудня 2014.
• Wilton, Carol (1995). 'Lawless Law': Conservative Political Violence in Upper Canada, [[:Шаблон:Notatypo]]. Law and History Review. 13 (1): 111—136. doi:10.2307/743957. ISSN 0738-2480. JSTOR 743957. S2CID 147330876. Архів оригіналу за 5 січня 2021 — через JSTOR. {{cite journal}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)

Канада   Історія   Політика