Вулиця Памви Беринди (Львів)
Ву́лиця Па́мви Бери́нди — вулиця у Галицькому районі міста Львова[4][5], в історичному центрі міста. Сполучає вулицю Театральну з проспектом Свободи[6]. ІсторіяУ XVIII столітті вулиця Беринди була безіменним провулком, який впирався у міський мур поблизу міської воскобійні[7]. Наприкінці XVIII століття мури були знесені, а вулиця стала наскрізною і на початку XIX століття отримала назву Вузька. У 1829 році вулиця стала називатися Біля Віденської кав'ярні (або Вузькою біля Віденської кав'ярні), на честь кав'ярні, яку було засновано на розі із сучасним проспектом Свободи. У 1871 році вулиця отримала назву Кілінського, на честь Яна Кілінського, одного з керівників польського визвольного повстання 1794 року. За часів німецької окупації, з травня 1942 року по липень 1944 року вулиця мала назву Геллерштрассе. По війні вулиці повернена довоєнна назва — Кілінського[8]. Сучасна назва — з 1992 року, на честь Памво Беринди, галицького письменника, мовознавця, лексикографа XVI—XVII століть[9]. ЗабудоваВ забудові вулиці Беринди присутні класицизм, сецесія[10]. До вулиці приписано лише два будинки, які внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення. № 1 — у міжвоєнний період тут містилися страхова агенція «Майбутнє», Польське товариство залізничних книгарень «Рух» і магазин модного жіночого одягу та галантереї. За радянських часів, у 1950-х роках тут був ремонт взуття, а останні декілька десятиліть — скупка та комісійний продаж золотих та срібних виробів — це ювелірна крамниця «Аметист». У 1900-х роках тут відкрили магазин «Каміни і меблі», якого зараз не існує, не працює й колишній бар «Червона рута», натомість у 2006 року відкрили магазин оптики «Пан Оптикзгм», магазин «Касторія хутро» та модний бутік «Balizza»[10], від 2015 року — магазин-салон мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар». Будинок внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 939-м[3]. № 3 — будинок, споруджений у 1909 році у стилі пізньої сецесії за проєктом Міхала Уляма. Замовником будівництва була банківська фірма «Уніон», власниками якої були Адольф Лілієн та його син Едвард[11]. Банк «Уніон» був розташований на першому поверсі, на третьому — єврейська організація «Керен Каємет ле-Ісраель», на четвертому з 1933 року — Єврейський спортивний клуб «Гасмонея», а на п’ятому поверсі розбудованої кам’яниці, відкрито фотоательє «Кордиан». Тут також містився Міщанський єврейський клуб. У 1925 році у приміщенні будинку містився склад фільмів Товариства Радіо Філмс у Львові, власником якого був Еміль Грубштайн, згодом також містився прокат фільмів «Paramount». За радянських часів весь перший поверх займав гастроном № 1 — «Маяк» — продторгу Ленінського району. В приміщенні колишнього гастроному на початку 2000-х років містився ювелірний супермаркет «Діаманти»[10], а нині — салон весільних та вечірніх суконь Оксани Мухи. В житловій частині будинку міститься хостел «Old City Hostel»[12]. Будинок внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 140-м[3]. № 4 — за цією адресою у міжвоєнний період були міські театральні каси Львівської опери[13]. Нині цієї адреси не існує. ТранспортВже у 1895 році вулицею Беринди (тоді вулиця Кілінського) курсували трамваї у напрямку від кінцевої зупинки на вулиці Гетьманській (нині проспект Свободи) через площу Ринок до Личаківської рогатки та Личаківського цвинтару[14]. Від 1952 року трамвай рухається винятково вулицею Памви Беринди у напрямку площі Ринок і у зворотньому напрямку. Галерея
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
