Вулиця Донцова (Львів)

Вулиця Донцова Львів
вул. Донцова у Львові вул. Донцова у Львові
Місцевість	Історичний центр Львова
Район	Личаківський
Назва на честь	Дмитра Донцова
Колишні назви
Глинянська, Голувка, Рідна школа-гассе, Голувка, Котовського
польського періоду (польською)	Gliniańska, Hołówki
радянського періоду (українською)	Голувка, Котовського
радянського періоду (російською)	Голувка, Котовского
Загальні відомості
Протяжність	220 м
Координати початку	49°50′23.64″ пн. ш. 24°2′29.16″ сх. д.
Координати кінця	49°50′16.74″ пн. ш. 24°2′27.29″ сх. д.
поштові індекси	79008[1]
Транспорт
Рух	односторонній
Покриття	бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 2—23
Архітектурні пам'ятки	№ 4, 6, 8, 8, 8а, 10, 10а, 12, 14[2]
Поштові відділення	ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Забудова	віденська сецесія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2375361
Мапа
Вулиця Донцова у Вікісховищі

Вулиця Донцова — вулиця у Личаківському районі міста Львова, поблизу історичного центру. Сполучає вулиці Личаківську та Пекарську.

Назва

Вулиця Донцова

Вулиця була прокладена у 1913 році та отримала назву — Глинянська, на честь містечка Глиняни[3]. 1933 року названа на честь польського політичного діяча Тадеуша Голувка, вбитого два роки перед тим бойовиками ОУН. 1943 року мала назву Рідна школа-ґассе. У липні 1944 року повернена назва на честь Голувка, а у грудні 1944 року названа на честь червоноармійського командира Григорія Котовського. Від 1992 року походить сучасна назва на честь Дмитра Донцова, українського політичного діяча, засновника теорії інтегрального націоналізму[4].

Забудова

Вулиця Дмитра Донцова забудована здебільшого респектабельними сецесійними будинками перших десятиліть XX століття[5]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток місцевого значення[2].

З непарного боку вулиці

№ 7 — житловий будинок, колишній прибутковий дім Давида і Лаури Ельстерів. Збудований 1910 року за проєктом Романа Табінського[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку мешкала Анна Смолецька, власниця нерухомости[7].

№ 9 — другий прибутковий будинок родини Ельстерів, збудований 1911 року за проєктом Броніслава Бауера[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку за адресою Глинянська, 9, мешкали, зокрема, банківський працівник Давид Ельстер, урядник ц.-к. Намісництва Вітольд Ґодлевський, кандидат адвокатури доктор Пейсах Ґольдшляґ, удова старости Мелянія Кравчикевич, власник кіносалону Маврицій Майблюм[8]. У травні 2019 року, у межах проєкту «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини міста Львова», відреставровано вхідну металеву браму цього будинку[9]. У цьому будинку міститься студія свіжих емоцій «M'yata».

№ 11 — житловий будинок, споруджений 1911 року для родини Сокіл, за проєктом Броніслава Бауера[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку за адресою Глинянська, 11 мешкав землевласник Владислав Богданович[10].

№ 15 (колишня адреса — вул. Глинянська, 13) — триповерхова кам'яниця, в якій на початку свого перебування у Львові у 1875—1876 роках, мешкав Іван Франко[11].

№ 19 — житловий будинок. Тут за польських часів працювала випозичальня (прокат) фільмів «Іссафільм»[5].

З парного боку вулиці

№ 4 — колишній прибутковий будинок Саломона Рогатина. У червні 1909 року фірма Міхала Уляма виконала проєкт, а завершили будівництво до 1911 року. Автор фасадів — Роман Фелінський, планування Фердинанда Касслера. Будинок стилістично близький до німецького модерну. Виразності фасадам надають два двоярусні еркери з балконами між ними. Другий та третій яруси вкриті фактурним тиньком[12]. 1911 року в цьому будинку Фердинанд Касслер відкрив власне архітектурне бюро[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1606-м[2].

№ 6 — житловий будинок, власницею якого принаймні в 1913 році була Антоніна Вебер[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1607/1-м[2].

№ 8, 8а, 10, 10а — комплекс колишніх прибуткових будинків, споруджений фірмою Івана Левинського у 1906—1908 роках у стилі віденської сецесії для Марії та Зиґмунта Бардахів. Ймовірним автором проєктів був Тадей Обмінський. Разом будинки утворюють курдонер[15]. В адресній книзі за 1913 рік власниками будинку № 8 вказані Ісаак Флек та Бернард Рапапорт[16]. На той час одним із мешканців будинку був підполковник у відставці Йосеф (Юзеф) Козовер, а також у будинку діяв спеціалізований художній заклад братів Ейзига та Ісака Флеків[17]. Від 2012 року в будинку № 10 працює школа англійської мови для дітей «Pingu's Club»[18]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/2-м, № 1607/3-м, № 1607/4-м, № 1607/5-м відповідно[2].

№ 12, 14 — сецесійні житлові будинки, споруджені у 1907 році фірмою Івана Левинського, прикрашені керамічними виробами його фабрики. Замовниками виступали Владислав Брайтер та Юзеф Рогсек[6]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/6-м, № 1607/7-м відповідно[2].

№ 16 — житловий будинок споруджений у 1906—1907 роках для Фердинанда Борковського за проєктом Августа Богохвальського[6].

• 
  Будинок
  (вул. Донцова, 4)
• 
  Сходова клітка будинку
  (вул. Донцова, 4)
• 
  Будинок
  (вул. Донцова, 10)
• 
  Сходи будинку
  (вул. Донцова, 10)

Примітки

1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—8. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
3. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 651.
4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 20.
5. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 207.
6. Архітектура Львова, 2008, с. 476.
7. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 394.
8. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — 1913. — Rocz. 17. — S. 101, 131, 133, 222, 265.
9. Ганна Пищула (10 травня 2019). Відновлено металеву браму в будинку на вул. Донцова, 9. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 19 лютого 2021.
10. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — 1913. — Rocz. 17. — S. 41.
11. Будинок у Львові (1875—1876 рр.). i-franko.name. 10 травня 2019. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
12. Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 27—29. — ISBN 978-83-7543-003-5. (пол.)
13. Архітектура Львова, 2008, с. 485.
14. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 446.
15. Архітектура Львова, 2008, с. 475.
16. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 111, 345.
17. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 219, 560, 568.
18. Pingu's Club — курси англійської мови. enguide.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 19 лютого 2021.

Джерела

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / [Бевз Микола Валентинович. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 45—46. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Донцова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 206—207. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 20. — ISBN 966-603-115-9.
• Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)

Посилання

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Донцова Д. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 19 лютого 2021.