Войцех Гуня

Войцех Гуня
пол. Wojciech Gunia
Ім'я при народженні	Wojciech Gunia
Народився	1983(1983) Новий Сонч
Громадянство	Польща
Діяльність	прозаїк
Alma mater	Ягеллонський університет
Мова творів	польська
Роки активності	2013–
Напрямок	проза
Жанр	фантастичний роман, повість, оповідання
Magnum opus	«Дім усіх снів»
Премії	Літературна премія імені Єжи Жулавського (2021, головна нагорода)
Сайт: labiryntzlisci.blogspot.com
Войцех Гуня у Вікісховищі

Войцех Гуня (пол. Wojciech Gunia, 1987) — польський письменник-фантаст та автор горору, публіцист та перекладач.[1] Лауреат головної нагороди Літературної премії імені Єжи Жулавського за 2021 рік.

Біографія

Войцех Гуня народився у 1983 році в Новому Сончі. Закінчив факультет полоністики Ягеллонського університету. Літературну діяльність розпочав у 2013 році, коли його оповідання «Війна» (пол. Wojna) опублікували в антології «Po drugiej stronie. Weird fiction po polsku». Наступного року вийшла авторська збірка оповідань Гуні «Поворот» (пол. Powrót), більшість з яких відносились до жанру горору. У 2016 році вийшов друком перший роман автора «Немає мандрівника» (пол. Nie ma wędrowca), який наступного року здобув премію імені Стефана Грабінського для польських творів горору.[2] У 2018 році вийшла наступна збірка Гуні «Місто і річка» (пол. Miasto i rzeka). У 2019 році вийшла друком наступна збірка Гуні «Дім усіх снів» (пол. Dom wszystkich snów), центральне місце в якій займає роман «Дім Мотта» (пол. Dom Motta), за яку письменник отримав головну нагороду літературної премії імені Єжи Жулавського у 2021 році.[3] Окрім письменницької діяльності, Войцех Гуня є редактором польського щорічника химерної фантастики «Sny umarłych».

Бібліографія

Книги

• Поворот (пол. Powrót, 2014)
• Немає мандрівника (пол. Nie ma wędrowca, 2016)
• Місто і річка (пол. Miasto i rzeka, 2018)
• Дім усіх снів (пол. Dom wszystkich snów)

Окремі оповідання

• Війна" (пол. Wojna, 2013)
• Рапорт з площі забудови (пол. Raport z plazu budowy, 2015)
• Порятунок (пол. Ocalenie, 2017)
• Вежа мовчання (пол. Wieża milczenia, 2017)
• Рапорт у справі явищ на вулиці Шепотіння (пол. Raport w sprawie objawień przy ulicy Szeptów, 2018)
• Сад, нічне небо (пол. Ogród, nocne niebo, 2019)
• Пливуть (Płyną, 2019)
• Униз по річці (пол. W dół rzeki, 2021)
• Дивні оповідання про дивний світ (пол. Dziwne opowieści o dziwnym świecie, 2021)
• Переміна Тамари Д. (пол. Przemiana Tamary D., 2021)

Примітки

1. Thomas Ligotti — Pieśni umarłego marzyciela^[недоступне посилання] (пол.)
2. Laureaci Nagrody Polskiej Literatury Grozy [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (пол.)
3. Nominacje 2021 – Nagroda Literacka im. Jerzego Żuławskiego. www.nagroda-zulawskiego.pl. Процитовано 8 вересня 2021. (пол.)

Посилання

• Войцех Гуня на сайті LubimyCzytac.pl [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (пол.)
• Войцех Гуня на сайті encyklopediafantastyki.pl [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (пол.)