Владислав Ковальський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальський.
Владислав Ковальський
пол. Władysław Kowalski
Народився26 серпня 1884(1884-08-26)[1]
Папротня, Ґміна Садковіце, Равський повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
Помер14 грудня 1958(1958-12-14)[1][2] (74 роки)
Варшава, Польська Народна Республіка
ПохованняВійськові Повонзки
Країна Республіка Польща
Діяльністьполітик, журналіст, письменник
Знання мовпольська
УчасникПерша світова війна
Посадамаршал Сейму, Minister of Culture and National Heritaged і Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[2]
ПартіяПольська селянська партія, Польська робітнича партіяd, Польська народна партія «Визволення», Zjednoczenie Lewicy Chłopskiej "Samopomoc"d, Independent Peasant Partyd і Комуністична партія Польщі
Конфесіякатолицька церква[1]
Нагороди
медаль «За Варшаву 1939-1945» Партизанський Хрест Великий Хрест ордена Відродження Польщі Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі»
праведник народів світу

Владислав Ковальський (пол. Władysław Kowalski; 26 серпня 1894, Ґміна Папротня, поблизу Рави Мазовецької, Царство Польське — 14 січня 1958, Варшава, ПНР) — польський письменник і державний діяч. Маршал Сейму Польщі (1947—1952).

Життєпис

Син наймита. Отримав початкову освіту (3 класи), потім займався самоосвітою. Рано включився у партійну діяльність: член Польської селянської партії «Визволєнє» (з 1918 р), Незалежної селянської партії (1925—1927), Об'єднаної лівої партії селян-одноосібників «Самопоміч» (1927—1931), селянського руху «Воля народу» (1944), селянської партії (з 1945 р), Об'єднаної селянської партії (з 1949 р). Піддавався арештам у міжвоєнній Польщі, його твори заборонялися цензурою. Також був членом Комуністичної партії Польщі (з 1928 р) і Польської робітничої партії (з 1942 року). З 1949 року — член Центрального виконавчого комітету Об'єднаної селянської партії, в 1949—1956 рр. — її голова.

Під час Першої світової війни служив у російській армії, в польському легіоні, що мав назву «Пулавський». Учасник підпільного руху під час Другої світової війни, входив в конспіративні антифашистські групи «Пролетаріат» і «Воля люду», взяв участь у створенні Крайової Ради Народової. У грудні 1943 року був одним із засновників Національної Ради, 1944—1945 рр. — член президії Національної ради, в 1945 році його віце-президент. У 1945—1947 рр. — міністр культури і мистецтва, в 1947—1952 рр. — маршал Законодавчого сейму ПНР, в 1947—1956 рр. — член Державної ради.

Активно займався літературною творчістю. Його перші нариси, оповідання та вірші були опубліковані в тижневику «Селянська самодопомога», який він редагував з 1928 по 1931 рр. У 1933 р. з Геленою Богушевською і Е. Корнацьким виступив одним із засновників літературної групи «Передмістя». Його дебютне оповідання «Бунт у старому Ленку» («Bunt w Starym Łęku») було написано у 1931 і опубліковано в 1933 р в Москві.

У 1946—1947 рр. був редактором органу Об'єднаної селянської партії газети «Зелений прапор».

Покінчив життя самогубством[3].

Примітки

  1. ↑ а б в г The Righteous Among the Nations Database
  2. ↑ а б в https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000012024&find_code=SYS&local_base=ARS10
  3. ↑ Obława. niniwa22.cba.pl. Процитовано 15 лютого 2018.