|
Верхів
Ве́рхів — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить біля 450 осіб. З 2020 року входить до складу Острозької міської громади. ГеографіяНа північно-східній околиці села бере початок річка Безіменна. НазваНазва села походить від розташування на вершині гори. Історія села
На околиці села виявлено два поховання в кам'яних гробницях епохи міді городоцько-здовбицької культури. Випадково виявлені оранкою у 1892 року. У 1948 році на території сільського кладовища біля кістяка дитини в кам'яній гробниці знайдено глиняний черпак комарівської культури. Вперше село згадується в описі Луцького замку 1545 року. В 1583 р. в селі були млин і піп (отже, вже була церква). В подальших історичних документах є згадки про Верхів і його замок. У 1617 році село було знищене татарами. В 1902 р. в селі було 133 хати і 683 жителі. Село при старому тракті так званому житомирському, положене в місцевості підгірській і дуже врожайній. Вознесенська церква була дерев'яна, 1785 р. побудови. Колись село було власністю князів Острозьких і згідно з поборовим реєстром належало до князівського замку в Степані. Пізніше перейшло до Т. Чацького. В 1831 р. було сконфісковане царським урядом до «удільних фундушів». У середині ХІХ ст. дерев'яна церква згоріла, а на її місці 1875 р. була побудована кам'яна церква з дзвіницею. У 1906 році село належало до Хорівської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 15 верст, від волості 14. Дворів 139, мешканців 798[2]. Після встановлення УНР село було короткочасно захоплено більшовиками в січні 1918 року. В 1919—1939 роках село було під польською владою, ОУН починала боротьбу проти окупантів, яка тривала десятиліття проти всіх зайд. У селах Плоске і Верхів 1 серпня 1948 року закатована Дарія Михайлівна Защик, 1888 року народження, там її кров'ю зросились снопи. Убитий голова Сільської Ради Макар Прокопович Гайдук — демобілізований солдат-фронтовик. 6 вересня наклав головою Іван Романович Цюх, 1900 р., Феофан Євдокимович Марченко, 1902 р. Історія Верхівської школиПерший навчальний заклад у селі було відкрито у 1873 році Удільним відомством. Це було однокласне народне училище, яке розташовувалось у приміщенні цього ж відомства й утримувалося за його кошти. В 1878 році в ньому навчалось 43 учні чоловічої статі та 16 жіночої. Працювало з учнями 3 вчителі, один з яких викладав Закон Божий. Пізніше училище стало двокласним і було переміщене в більше приміщення, в якому проживав управитель маєтку графа Іллінського, Григорій Добринський. У цьому двоповерховому приміщенні школа функціонує і сьогодні. До повалення самодержавства навчання у школі велося російською мовою, з 1922 по 1939 рік — польською. Школа в ці роки носила ім'я всесвітньо відомого вченого Миколая Коперника. Очолював її Томаш Тарновський, потім Франк Францішек, учетилювала і його дружина Стефанія. Вчило верхівських дітей подружжя Марії та Павла Ковальських — батьки доктора історичних наук, професора Національного університету «Острозька академія» М. П. Ковальського. Слід відзначити, що вчителі школи брали активну участь у діяльності тодішньої „Просвіти“. Активним організатором просвітянської діяльності була Юлія Плисак. Після радянської анексії західноукраїнських земель, більшість учителів була замінена новими. Директором школи було призначено Персмана Пейсаха. В роки нацистської окупації діти не вчились. Після війни відновилось навчання в школі. І першими вчителями у ній були Галина Павлюк та її двоюрідна сестра Наталія Андріївна. Під час виселення поляків з Волині приміщення школи стало місцем збору польських родин, які мешкали в селі. Звідси їх відправляли на залізничну станцію для перевезення в Польщу. За роки війни школа зазнала різних пошкоджень, тому 1949 року її працівники під керівництвом директора Олександра Пашкульського зробили косметичний ремонт. Зміцнення навчально-матеріальної бази продовжувалось за директора Миколи Івановича Опацького та його наступника Олександра Михайловича Григорука. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Відомі людиВ селі проживала Юлія Федорівна Плисак (1909-1957) — організаційний референт Острозького повітового проводу ОУН і водночас керівник жіночої сітки ОУН, член Волинського крайового проводу ОУН і північної похідної групи ОУН, політв'язень польських і німецьких тюрем та радянських концтаборів.[4] Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
