Велика Комишуваха

село Велика Комишуваха
Герб
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Тер. громада Барвінківська міська громада
Код КАТОТТГ UA63040030110049892
Облікова картка Велика Комишуваха 
Основні дані
Засноване 1760
Населення 561
Площа 1,2 км²
Густота населення 735 осіб/км²
Поштовий індекс 64722
Телефонний код +380 5757
Географічні дані
Географічні координати 49°6′29″ пн. ш. 36°59′22″ сх. д. / 49.10806° пн. ш. 36.98944° сх. д. / 49.10806; 36.98944
Середня висота
над рівнем моря
92 м
Відстань до
районного центру
22 км
Найближча залізнична станція Барвінкове
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради 64701, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Барвінкове, вул. Центральна, буд. 8
Карта
Велика Комишуваха. Карта розташування: Україна
Велика Комишуваха
Велика Комишуваха
Велика Комишуваха. Карта розташування: Харківська область
Велика Комишуваха
Велика Комишуваха
Мапа
Мапа

Вели́ка Комишува́ха — село в Україні, у Барвінківській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 561 осіб.[1] До 2020 орган місцевого самоврядування — Великокомишуваська сільська рада.

Географія

Село Велика Комишуваха знаходиться на берегах річки Велика Комишуваха, яка через 2 км впадає в канал Дніпро — Донбас, є мости. В окрузі кілька балок (Комишуваха) з пересихаючими струмками на яких зроблені загати. Поруч проходять автомобільні дороги Т 2110, Р79 і Т 2113.

Історія

На річці Комишувасі близько 1760 року оселилися Іван Гаража і Петро Паливода з кількома сотнями запорожців.

За даними на 1864 рік у казенній слободі Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2936 осіб (1436 чоловічої статі та 1500 — жіночої), налічувалось 426 дворових господарств, існувала православна церква, відбувалися 4 щорічних ярмарки[2].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Великокомишуваської волості, мешкала 4521 особа, налічувалось 672 дворових господарств, існували православна церква, школа, відбувались базари щонеділі та 4 ярмарки на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5651 особи (2888 чоловічої статі та 2763 — жіночої), з яких 5646 — православної віри[4].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 389 людей[5].

Село Гаражівка Перша, яке знаходилось біля села Велика Комишуваха, було зняте з обліку в зв'язку з переселенням жителів[6].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Барвінківської міської громади.[7]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барвінківського району, село увійшло до складу Ізюмського району[8].

Весною 2022 року мешканці села були евакуйовані через російську агресію. Село внаслідок постійних російських обстрілів практично зруйноване. Село було в окупації з початку літа до початка Вересня.[9] В ході контр-наступу на харьківському напрямку силами 107-ма окремої бригади територіальної оборони ЗСУ село було звільнено[10].

Археологічні дослідження

  • В околицях села Великої Комишувахи виявлено рештки неолітичного поселення (V тисячоліття до н. е.), група курганів періоду бронзи (III—II тисячоліття до н. е.); тут розкопано 35 поховань та кілька курганів кочівників (X—XI століття н. е.), на двох з них стояли кам'яні баби.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Кількість Відсоток
українська 815 92.40%
російська 60 6.80%
інші/не вказали 7 0.80%
Усього 882 100%

Відомі уродженці

Уродженцем села є Герой Радянського Союзу Г. К. Кулик (1912—1988).

Економіка

В селі є кілька молочнотоварних ферм.

Див. також

Примітки

  1. станом на 01.01.2020
  2. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1947)(рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-249. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. Мартиролог. Харківська область, ст. 376—385 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 5 жовтня 2015.
  6. Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1987 р. — К.: 1987 р.
  7. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  9. Барвінківщина: в якому стані знаходяться села на лінії розмежування фронту. Слобідський край (укр.). Процитовано 20 січня 2023.
  10. КРЮЧКОВ, Олександр (30 вересня 2023). «Підкидало, як вареники в мисці…». Урядовий Кур’єр. Процитовано 18 лютого 2024.
  11. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання