ВДНХ (станція метро)

ВДНХ
ВДНХ
	Московський метрополітен Калузько-Ризька лінія
Загальні дані
Тип	пілонна трискепінна
Глибина закладення	53,5 м
Стара назва	ВСХВ (до 1959)
Проєкт перейменування	Виставкова (1991), Ростокіно (1992), Космічна (2008)
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Довжина	162 м
Ширина	10 м
Дата відкриття	1 травня 1958 року
Архітектор(и)	І. Г. Таранов[ru], Н. О. Бикова[ru], И. Г. Гохарь-Хармандарян(рос.), Ю. А. Черепанов(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и)	М. В. Головинова(рос.), Л. B. Сачкова (рос.)
Будівельник(и)	БМУ-6, БМУ-7, БМУ-8 Мосметробуду
Пересадка на	ВДНХ; А: м2, м53, 33, 56, 76, 93, 136, 154, 172, 195, 244, 286, 311, 375, 378, 428, 496, 533, 536, 544, с585, 599, 803, 834, 903, т14, т76, н6, н9; обласні: 316, 317, 333, 388, 392, 451, 499, 551к, 565, 578, 576к
Виходи до	вулиці Космонавтів, проспекту Миру, Останкінського проїзду
Час відкриття	5:30
Час закриття	1:00
Код станції	090, ВС

оборотні тупики

Медведково

Медведковський метроміст через р. Яузу

Бабушкінська

ТЧ-10 «Свіблово»

Свіблово

СЗГ до КЛ

Тургенєвська

Китай-город

Третьяковська

СЗГ до ЗЛ, КЛ, СТЛ, КалЛ

«ВДНХ» (в 1958—1959 рр. «ВСХВ») (рос. ВДНХ) — станція Калузько-Ризької лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Ботанічний сад» і «Олексіївська». Станцію відкрито 1 травня 1958 у складі черги «Проспект Миру» — «ВСХВ» (зараз ВДНХ). Пересадка на станцію «Виставковий центр» Московської монорейки.

Названа за розташованою поблизу Виставкою Досягнень Народного Господарства, скорочено ВДНГ (рос. ВДНХ).

Вестибюлі

Станція має два вестибюлі (наземний (старий) і підземний). Вихід з північного вестибюля виконано у формі ротонди і було відкрито в 1958 році. Первісно станція мала назву «ВСХВ» — за Всесоюзною сільськогосподарською виставкою (ВСГВ, рос. ВСХВ). Але того ж року ВСГВ була об'єднана з промисловою виставкою як ВДНГ, тому наступного року змінили й назву станції.

Північний наземний вестибюль сполучено похилим ходом зі станцією тристрічковим ескалатором і виконано у вигляді ротонди за типовим проектом.

Південний підземний вестибюль відкрито 25 серпня 1997 , сполучено похилим ходом зі станцією тристрічковим ескалатором і переходом, з нього можна потрапити до підземного переходу під проспектом Миру. Обидва вестибюлі сполучено зі станцією ескалаторами. 29 червня 2013 розпочато заміну ескалаторів у північному вестибюлі^[1]. Роботи завершено 1 червня 2014 року.

Технічна характеристика

Конструкція станції — пілонна трискепінна (глибина закладення — 53,5 м) (всього 18 пілонів); діаметр центрального залу — 9,5 м; є однією з найглибших станцій московського метро.

Оздоблення

З декору на станції — тільки круглі литі гратки на вентиляційних отворах і вигадливі підвісні 6-ріжкові люстри з кришталевими світильниками.

Склепіння просторого залу станції підтримують 18 потужних пілонів, оздоблених білим з сірими прожилками мармуром. Скошені грані пілонів пофарбовані в зелений колір. Спочатку на них планувалося розмістити мозаїчні панно, проте в часи боротьби з надмірностями, коли станція будувалася, цей проект було скасовано. На пілонах розташовані вентиляційні отвори з литими ґратами. Підлога викладена сірим і червоним гранітом. Зал освітлюється люстрами з подвійними плафонами з прозорого кришталю.

Південний підземний вестибюль оздоблено білосніжним мармуром і освітлюється натрієвими лампами і є низьким прямокутним приміщенням з двома рядами колон. Вони мають вузькі майолікові капітелі, оздоблено яскраво-синім гжельським розписом. У ніші стіни між входом і виходом розташована величезне гжельське панно, що зображує старовинний ярмарок на березі Москви-ріки. По краях основного поля розташовані шість невеликих рамок із зображеннями церков і монастирів. Між головним зображенням і мініатюрами — півколони, розписані гжеллю. Зверху герб Москви і стрічка з написом «Москва 1147—1997».

Пілони станції знизу оздоблені білим з сірими прожилками мармуром, а їх скошені грані пофарбовані зеленою фарбою. На кожному пілоні кругла декоративна металева вставка. Уздовж пілонів розташовані мармурові лавки.

Спочатку передбачалося, що пілони обрамлятимуть арки з орнаментом зеленою з золотом флорентійської мозаїки. Цю роботу доручили художнику В. А. Фаворському, який створив орнаменти на тему переплетених дубового листя і стрічок. Але, коли частина одного пілона вже була виконана в натурі, художнє оформлення (з економії коштів) заборонили. У результаті мозаїку на цьому пілоні було заштукатурено і зафарбовано олійною зеленою фарбою. Також зеленою фарбою були розфарбовані розпалубки і на інших пілонах.

Стіни станційного залу оздоблено білим мармуром. Стіни колійних стін зверху оздоблено яєчно-жовтими кахлями, а знизу чорними кахлями. Підлога викладена червоним і сірим гранітом.

Арка північного виходу (перший вагон з центру) прикрашена ліпним орнаментом з дубового листя.

Пересадки

Станцію монорейки ВДНХ
Автобуси: м2, м53, 33, 56, 76, 93, 136, 154, 172, 195, 244, 286, 311, 375, 378, 428, 496, 533, 536, 544, с585, 599, 803, 834, 903, т14, т76, н6, н9;
- обласні: 316, 317, 333, 388, 392, 451, 499, 551к, 565, 578, 576к

Колійний розвиток

Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ВДНХ (станція метро)

↑ Прес-конференція начальника метрополитена Івана Бєсєдина. Російская газета (рос.). 12 липня 2012. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 28 січня 2014. Метро у Москві працює на межі можливостей