Біологічний захист рослинБіологічний захист рослин — це використання живих агентів для боротьби зі шкідливими організмами (включаючи хвороботворні мікроорганізми, шкідників і бур’яни) в сільському господарстві для забезпечення користі для людини.[1] Є компонентом інтегрованого захисту рослин.[2] Біологічний захист рослин — це фундаментально-прикладна галузь знань, предметом досліджень якої є біоагенти та біорегулятори — природні та генетично змінені організми та їхні генні продукти. До агентів біометоду належать:
Суть біологічного захисту рослин полягає у використанні проти шкідливих організмів їхніх природних ворогів (хижаки, паразити, гербіфаги) і продуктів їхньої життєдіяльності (антибіотики, гормони, феромони тощо). Головна мета біологічного захисту рослин — отримання високоякісної (екологічно безпечної) продукції за умови збереження біологічного різноманіття біоценозів. Серед піонерів пропагування, розробки та практичного використання біологічного захисту рослин - вчені, імена яких пов'язані з Україною: І.І. Мечніков, С.О. Мокржецький, Й.А. Порчинський, М.А. Теленга, М.П. Дядечко, М.Д. Зерова, О.І. Воронцов.
На сьогодні в Україні значну роботу з біометоду проводять: Національний університет біоресурсів і природокористування України, Інститут захисту рослин НААН України, Інститут мікробіології, Інженерно-технологічний інститут «Біотехніка» та інші наукові установи та лабораторії. ЕнтомофагиОбмежувати чисельність багатоїдних шкідників успішно вдається ентомофагам:
В останні 20 років виявляють великий науковий і практичний інтерес до використання в Україні та за кордоном одного з ентомофагів — трихограми[3]. Набуває популярності захист від шкідників в теплиці виключно природним шляхом, за рахунок використання корисних комах. Попелиця та інші шкідники ефективно контролюються паразитичними осами, хижими кліщами та іншими ентомофагами. Для боротьби з білокрилкою на початку росту томатів використовують паразитичних ос Encarsia formosa, пізніше хижих клопів Macrolophus pygmaeus. Phytoseiulus persimilis для контролю за кліщем. А джмелів використовують для запилення. [4] Примітки
Див. такожПосилання
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia