Воронцов Олексій Іванович
Олексі́й Іва́нович Воронцо́в (* 1914 — † 2 вересня 1988) — російський радянський ентомолог, еколог, лісівник, спеціаліст у галузі захисту лісу. Доктор біологічних наук, профессор. Автор підручників і монографій з лісової ентомології та захисту лісу. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР. БіографіяО. І. Воронцов народився в 1914 році в Києві, в учительській родині. Він закінчив з відзнакою Брянський лісотехнічний інститут (1938), причому під час навчання викладав у Карачизько-Криловському лісовому технікумі у Брянській області (1934—1938). Після служби у лавах Радянської армії (1938—1942) працював старшим інженером по захисту лісу при Раднаркомі СРСР. Після декількох років праці молодшим науковим співробітником Всесоюзного НДІ лісового господарства у Москві (1944—1947), він працював у Мінську доцентом Білоруського лісотехнічного інституту (1947—1950), одночасно читаючи лекційні курси з лісової ентомології і фітопатології ще й у Белоруському державному університеті. В 1947 році він захистив кандидатську дисертацію. Згодом в Інституті лісу АН Білорусі організував лабораторію лісозахисту і брав участь у Поліській комплексній експедиції (1948—1949). У 1950 році Олексій Іванович перейшов до Московського лісотехнічного інституту, два роки по тому організував і до кінця життя очолював у ньому кафедру лісозахисту (згодом перейменовану на кафедру екології та захисту лісу). У 1962 році він захистив докторську дисертацію. За його клопотанням при кафедрі почали готувати фахівців за спеціальністю «захист лісу». 2 вересня 1988 року Олександр Іванович Воронцов помер. Наукова і педагогічна діяльністьО. Воронцов дослідив екологію комах — біологію та екологію лісових шкідників: короїда дендроктона, соснових лубоїдів, травневого хруща, пильщиків, метеликів — листовійок, п'ядунів тощо. Він плідно вивчав хвороби дерев — кореневу губку, смоляний рак сосни, а також комах, перспективних для біологічного захисту рослин: жука красотіла пахучого та інших.[1]. Він встановив основні закономірності формування й розвитку біоценотичних комплексів комах у полезахисних і меліоративних насажденнях, а також у тайзі. Популяційна екологія збагатилася двома теоріями динаміки чисельності комах — біокліматичною і синоптичною. Він встановив зв'язок між інтенсивністю й періодами всихання лісів, з одного боку, і циклами сонячної активності, характером атмосферної циркуляції — з іншого. О. Воронцов довів, що періодичне всихання лісових насаждень — закономірний процес, який в умовах Руської равнини має певну періодичність[2]. О. Воронцов чимало зробив для провадження у практику мікробіологічних методів захисту лісу[3]. У творчому доробку вченого і викладача — близько 270 публікацій, в тому числі 18 підручників, навчальних посібників і монографій. Його книги виходили друком за кордоном: у Австралії, Великій Британії, Болгарії, Німеччині, Румунії, Польщі, Японії. Він розробив і включив до навчальних планів лісових вишів СРСР курс «Охорона природи». Учні згадують його лекції як взірець загальнобіологічного підходу до суто прикладних питань[4]. Під керівництвом О. І. Воронцова підготовано 56 кандидатів і декілька докторів наук. Його зусиллями створено наукову школу лісової ентомології і захисту лісу. Основні праці
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia