Біленко Зіновій Якович

Біленко Зіновій Якович
Народився	8 (21) грудня 1909  Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	26 червня 1979(1979-06-26) (69 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність	письменник, перекладач
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Зіновій Якович Біле́нко (нар. 21 грудня 1909, Ромен — пом. 26 червня 1979, Київ — український радянський письменник, перекладач; член Спілки письменників України з 1958 року.

Біографія

Народився 8 [21] грудня 1909(19091221) в місті Ромен Полтавської губернії Російської імперії (тепер місто Ромни, Сумська область, Україна). Після закінчення Роменської школи № 4 навчався в Харківському інституті народної освіти. В 1933 році закінчив інститут і розпочав учительську діяльність. Працював у редакціях журналу «Червоні квіти» і газети «На зміну». Впродовж 1934–1938 років працював журналістом в редакції газети «Ленінська зміна».

Брав учать у німецько-радянській війні з 13 червня 1943 року. Нагороджений медалями «За визволення Праги», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За бойові заслуги» (26 травня 1945). З 18 вересня 1945 року в запасі.[1].

Член ВКП(б) з 1946 року. Впродовж 1946–1955 років працював у редакціях журналів «Дніпро» і «Радянська школа». Від 1956 року — перебував на творчій роботі. Помер в Києві 26 червня 1979 року.

Творчість

Вперше надрукувався в районній газеті в 1925 році. Автор книг:

• «Бойові завдання» (1929, у співавторстві; збірка п'єс для дітей);
• «Велике місто» (1931);
• «Іде товариш урожай» (1931);
• «Про книжку» (1931);
• «Бої за жовтень» (1932);
• збірка «Ми молоді весняні квіти» (1971; 1974).

Був упорядником книг «Бригадою веселою рушай в колгосп» (1933), збірок «Шкільна естрада» (1947), «Юні ленінці» (1962) та інших в дусі офіційної ідеології.

За його редакції вийшла документальну повість про перше покоління комсомольців «Особливий комуністичний: Спогади героя громадянської війни П. К. Хижняка» (1960).

Перекладав твори білоруських, грузинських, німецьких, єврейських та інших авторів, найбільше російських письменників, зокрема Михайла Салтикова-Щедріна, Гліба Успенського, Володимира Маяковського, Агнії Барто, Данила Граніна, Всеволода Кочетова, Самуїла Маршака, Сергія Михалкова.

Автор статей з питань художнього перекладу.

Примітки

1. Пам'ять народу. [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Зіновій Якович Біленко: Некролог // «Літературна Україна». 1979, 29 червня;
• Ковганюк С. П. Зіновій Біленко // «Літературна Україна». 1979, 25 грудня;
• Неділько В. Я. Біленко Зіновій Якович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , сторінка 178;
• Сумщина в іменах. Енциклопедичний довідник. — Суми. — 2003;
• Ротач П. П. Біленко Зиновій Якович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Портал «Біографії»   Портал «Українська література»