1 січня 1927 р. гміни Буківсько Місто і Буківсько Село були об'єднані в нову гміну Буківсько[2].
1 жовтня 1931 р. значна частина території села Волиця передана до Буківська[3].
У 1946 році загони УПА тричі спалювали місто: у березні, квітні та листопаді.
Трагічним кінцем міста стало 28 квітня1947 року, тоді тут польське військо влаштувало гетто для українців, зігнаних з довколишніх сіл.
Далі їх через станцію Писарівці депортовано в ході операції «Вісла» на понімецькі землі.[4]
Населення
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
Загалом
Допрацездатний вік
Працездатний вік
Постпрацездатний вік
Чоловіки
926
225
625
76
Жінки
902
207
535
160
Разом
1828
432
1160
236
Напередодні Другої світової війни Буківсько налічувало 2980 мешканців, у тому числі 2325 поляків, 5 українців і 650 євреїв[6]. У 1942 р. нацисти вивезли з Буківська 800 євреїв, яких було вбито у Заславі, недалеко від м. Лісько.
Буківсько було колись лемківським селом та мало свою православну парохію і церкву. О. Олексій Очабрук (колишній парох Волиці) у свої праці «Літописи рускої Церкви в Буківску» з 1906 р. пише, що його сучасник, Северин Жуковський, український нотар у Буківську, показував йому місце, де колись стояла буковецька церква. Метрики колишньої буковецької руської парохії переховуються в римокатолицькому парохіяльному Уряді в Буківську. Православні жителі Буківська перейшли на латинство в середині 17 століття і не прийняли Берестейської унії.
1648 року збудували парфіяльний римо-католицький костел. 1710 року збудували дерев'яний костел. Наприкінці ХІХ ст. місцева римо-католицька парафія налічувала 1280 осіб, входила до складу Сяніцького деканату.[8]
↑Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 200.
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
↑Urban W. Ossoliński Krzysztof (1587—1645) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/2, XXIV/3, zeszyt 101—102. — S. 421. (пол.)
↑Kowalska H. Sienieński Jan z Pomorzan h. Dębno (zm.1598/99) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 183—188. (пол.)
↑Kaniewska I. Sienieński Krzysztof h. Dębno (zm. po 1627) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVII/2, zeszyt 105. — S. 189—190. (пол.)
↑Szczygielski W. Ossoliński Józef Kanty h. Topór (1707—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — T. XXIV/2, zeszyt 101. — S. 410—412. (пол.)