|
Будинок «Слово» (фільм, 2021)
«Будинок „Слово“: Нескінчений роман» (англ. «Slovo» House: Unfinished Novel) — український повнометражний художній фільм режисера Тараса Томенка — драматична історія українських письменників, яких зібрали в одному будинку під одним дахом, щоб змусити їх працювати в ім'я системи. Історія про те, як комуністичний рай перетворюється на комуністичне пекло. Світова прем'єра фільму відбулась 2021 року на 37-му Варшавському кінофестивалі. Українська прем'єра фільму відбулась у Чернівцях 17 червня 2022 року на фестивалі Миколайчук OPEN[1]. В прокаті — з 9 травня 2024 року. Сюжет1927 року у Харкові за наказом Сталіна збудовано особливий будинок. Тут оселилися кращі українські митці — поети, письменники, художники та режисери. Сама лише можливість жити тут вже була для тогочасних творців визнанням. Якось у будинку з'являється новенький. Він працює коректором преси та понад усе мріє влитися в когорту провідних письменників. Аби оселитися тут йому дійсно знадобився талант — талант підслуховувати та переповідати все почуте агенту НКВС[2]. У ролях
СтворенняІсторична драма «Будинок „Слово“. Нескінчений роман» знята Тарасом Томенком за сценарієм, написаним ним спільно з Любов'ю Якимчук. У 2017 році він зняв документальний фільм «Будинок „Слово“», робота над яким надихнула на подальше дослідження епохи та персоналій. Проєкт художнього фільму став одним з переможців конкурсу від Держкіно та отримав державне фінансування, що покрило половину витрат на виробництво. За словами сценаристки Любові Якимчук, «Це драма з детективними елементами. (…) У стрічці зображена радянська агентура, таємна система її роботи (ми вивчили це за тодішніми агентурними методичками), міське харківське життя з театрами й кав'ярнями, а в одному епізоді також зображене українське село, що тоді переживало Голодомор»[6]. «Після повномасштабного вторгнення є величезний запит на інформацію про покоління 20-х, про розстріляне відродження, — говорить Якимчук і додає — Можливо, хтось у фільмі вперше почує ці імена літераторів. Я сподіваюсь, що поширення інформації про це покоління будуть продовжуватися. Сподіваюсь, що після фільму люди захочуть прочитати когось з цих авторів»[2]. КошторисПроєкт картини став одним із переможців 10-го конкурсного відбору Держкіно. Сума державної фінансової підтримки фільму становить 30 млн 22 тис. 698 грн і є половиною від загальної вартості виробництва[7]. Суспільний резонансСтрічка викликала ажіотаж на фестивалі Kharkiv MeetDocs у столичному кінотеатрі «Жовтень»: на один сеанс усі квитки були розкуплені, довелося влаштувати додатковий, на який також усе розмели.[8] 24 лютого 2023 року в залі Сейму Литви у Вільнюсі відбувся показ фільму. Ця подія була присвячена річниці повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Стрічку представляли продюсери Пилип Іллєнко, Олег Щербина та Ростислав Мартинюк[9][10]. Кінооглядач Ігор Кромф назвав повнометражний ігровий дебют Тараса Томенка «однією з найліпших історичних драм у сучасному українському кіно»[11]. Юрій Луканов доходить висновку, що «Саме це створює проблему у сприйнятті цього матеріалу. Вигадувати кулуарні епізоди, які неможливо перевірити, але які логічно вписуються у розвиток подій — не викликає заперечень. Та коли вигадуються факти, котрі претендують на роль історичних, які легко перевірити, то це може поставити під питання довіру до всього фільму. Особливо якщо глядачі — люди, котрі не дуже заглиблені в матеріал»[12]. Публіцист Віталій Портников розглядає фільм як привід для обговорення мешканців Будинку як таких, хто «намагався творити й досягти успіху в умовах фактичної втрати державності»[13]. А Віталій Гордієнко, автор каналу «Загін кіноманів», акцентує на тому, що сценарна команда пішла на пожертвування історіями представників Розстріляного відродження заради розкриття вигаданого героя Акімова, й підкреслює незмінність персонажа Миколи Хвильового протягом всього фільму[14]. НагородиНа Міжнародному кінофестивалі у Кошицях, що проходив з 8 до 10 червня 2022 року, фільм отримав нагороду «Найкращий ігровий фільм»[1]. У листопаді 2022 року фільм отримав одразу чотири нагороди на Міжнародному кінофестивалі «I Will Tell» (Флорида, США)[15]. 1 червня 2024 року Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній зустрівся у своїй резиденції з творцями фільму і відзначив творців та меценатів стрічки церковними нагородами[16]. Джерела
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
