Борисенко Валентин Назарович У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див.
Борисенко .
Валенти́н Наза́рович Борисе́нко ( 2 травня 1929 , Озеряни — 8 січня 1990 , Київ ) — український радянський скульптор ; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Батько майстринь декоративного мистецтва — Наталки та Лідії Борисенків. Дід скульптора Назара Білика .
Народився 2 травня 1929 року в селі Озерянах (нині Ніжинський район Чернігівської області , Україна ). 1947 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва (викладач Д. Лученко). Упродовж 1947—1953 років навчався в Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва , був учнем Івана Севери .
З 1959 року працював у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва викладачем , доцент з 1967 року, з 1969 року — ректор , з 1977 року — професор . Член КПРС з 1964 року. Жив у Львові , в будинку на вулиці Поліграфічній № 12, квартира № 5.
Упродовж 1985—1988 років — ректор Київського художнього інституту . Помер у Києві 8 січня 1990 року.
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
Станкова скульптура
«Господар Верховини» (1957);
«Олекса Довбуш» (1959—1960, гіпс тонований);
«Орач» (1960);
«Орел Карпат» (1960, дерево , 49×65×66)[ 1]
«Данило Галицький» (1961);
«Карл Маркс» (1963, дерево, 110×75×64; Дніпровський художній музей )[ 2]
«Шахтар» (1963, шамот , 87×53×47)[ 3]
триптих «Земля»: «Народження сіяча», «Кріпацтво», «На оновленій землі» (1964, дерево, 56×41×77, 45×105×39, 112×100×82; Національний музей у Львові )[ 4] «Верховина» (1965—1966, дерево, 40×110×27)[ 2]
«Волга і Дніпро» (1968, кована мідь , 220×180×60)[ 2]
«Колгоспниці» (1969);
«Марко Черемшина» (1969);
«Косар» (1969, дерево);
«Урожай» (1969, дерево)[ 2]
«Плотогони» (1971, дерево, 90×110×40, Львівська галерея мистецтв )[ 1]
«Хліб» (1972);
«Революція» (1973);
«Космос» (1974);
«Заклик» (1977, дерево, 95×100×35)[ 5]
«Перемога» (1977, дерево, 130×28×47)[ 5]
«Мікеланджело» (1978);
«Тарас Шевченко» (1978);
«Василь Суриков» (1978);
«Рафаель» (1978);
«Данте» (1980, дерево, 80×67×69)[ 6]
«Портрет матері» (1982);
«Іван Федоров» (1982, гіпс);
«Ікар» (1985).
У 1982 році створив композиції «Володимир Ленін», «Революція», «Звільнена праця» для Київського філіалу Центального музею Володимира Леніна (нині Український дім ).
Монументальна скульптура Пам'ятник Іванові Франку у Львові (1964, граніт ; співавтори Дмитро Крвавич , Еммануїл Мисько , Василь Одрехівський , Яків Чайка , архітектор Андрій Шуляр [ 7] Пам'ятник Володимирові Леніну в Самборі на колишній вулиці Переяславській, тепер Шухевича (1966, співавтори скульптор Валентин Подольський , архітектор Анатолій Консулов [ 8]
Пам'ятник Володимиру Леніну в селі Черниці (1967)[ 9]
Пам'ятник першим комсомольцям у селі Яструбичах (1968, співавтори архітектор Анатолій Консулов, скульптор Олександр Майко )[ 10]
Монумент Возз'єднання в Трускавці (1969, співавтор Валентин Подольський);
Пам'ятник Олексі Довбушу в смт Печеніжині (1970);
Пам'ятник Володимиру Леніну в Ясенові (1970, співавтор Валентин Подольський)[ 9]
Пам'ятник Григорію Геврику у Дрогобичі (1970, співавтор Валентин Подольський)[ 11]
Пам'ятник Паші Савельєвій у Луцьку (1972, співавтори Валентин Подольський, Йосип Садовський , архітектор В. Семененко)[ 12]
Пам'ятник «Слава праці» в селі Оглядові (1972, співавтор Валентин Подольський)[ 10]
Пам'ятник радянським солдатам у Золочеві Львівської області (1974, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Анатолій Консулов)[ 13]
Пам'ятник «Слава праці» в селі Миколєві Шептицького району (1974)[ 10]
Пам'ятник розстріляним у Дрогобичі (1974, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Є. Хомик)[ 14]
Пам'ятник бійцям I Кінної армії біля Олеська (1976, співавтори скульптор К. Маєвський, архітектор Анатолій Консулов[ 15] [ 9] Пам'ятник Володимиру Леніну в Бориславі (1976, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Є. Клецко[ 16] [ 15]
Пам'ятник на могилі радянських солдатів на цвинтарі у Дрогобичі (1977)[ 14]
Пам'ятник Івану Федорову у сквері на вулиці Підвальній у Львові (1977, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Анатолій Консулов)[ 17] Пам'ятник учасникам Хотинського повстання 1919 року (1977, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Анатолій Консулов)[ 18]
Пам'ятник радянським солдатам у Білій Церкві (1986, співавтори архітектор Анатолій Консулов і скульптор М. Білик)[ 19] Брав участь у виставках з 1955 року. Входив до складу організаційного комітету республіканської виставки 1981 року[ 20] Києві у 1999 році.
↑ а б Выставка произведений художников западных… — С. 25.
↑ а б в г Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 23, 29. ↑ Слава шахтарська. Виставка творів образотворчого мистецтва (до 25-річчя Червонограда). — Львів, 1977. — С. 11, 29. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 25; Художники Львова. Проспект… — С. 23.
↑ а б Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 45.
↑ Республіканська художня… — С. 18.
↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка , 1987. — С. 319. ↑ Памятники истории… — С. 337.
↑ а б в Памятники истории… — С. 323.
↑ а б в Памятники истории… — С. 336.
↑ Богуславский Г. Вечным сынам Отчизны. Памятники Великой Отечественной войны. — Москва. : Советская Россия, 1975.↑ Богуславский Г. Вечным сынам… ↑ Памятники истории… — С. 328.
↑ а б Памятники истории… — С. 325.
↑ а б Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — Москва. : Советский художник, 1980. — С. 32. ↑ Памятники истории… — С. 321.
↑ Выставка произведений художников западных… — С. 32; Памятники истории… — С. 316.
↑ Выставка произведений художников западных… — С. 32; Памятники истории… — С. 624.
↑ Украинская Советская Социалистическая Республика // Ежегодник Большой советской энциклопедии / главн. ред. В. Г. Панов. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Вып. 31. — С. 176.
↑ Республіканська художня виставка до 110-річчя з дня народження В. І. Леніна. Каталог. — Київ : Реклама, 1981. — С. 3. ↑ Борисенко Валентин Назарович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка . Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022 .
Борисенко Валентин Назарович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан . — 1-ше вид. — К . : Голов. ред. УРЕ АН УРСР , 1966—1968. Борисенко Валентин Назарович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба . — Київ : Мистецтво , 1972. — С. 52—53.
Борисенко Валентин Назарович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан . — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії , 1973. — 272 с.
Борисенко Валентин Назарович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ , 1974–1985.
М. Є. Петренко. Каменяр , 1976. — С. 111—115.Борисенко Валентин Назарович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський , В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького . — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана , 1992. — С. 83 . — ISBN 5-88500-042-5 .
О. В. Замостян А. В. Кудрицький , відповідальний редактор. — К .: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 236. — ISBN 5-88500-027-1 ;І. М. Блюміна .Борисенко Валентин Назарович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9 .О. Ямборко . Борисенко Валентин Назарович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 149.[Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine .] ISBN 978-966-02-8960-4 .
