|
Беатріче Белявців
Белявців Беатріче Донатівна (лит. Beatričė Beliavciv; нар. 1967, Каунас, Литва[1]) — українська та литовська перекладачка, громадська й культурна діячка, засновниця громадської організації «Східноєвропейське співробітництво» (англ. East European Cooperation, лит. Rytų Europos bendradarbiavimas). ЖиттєписНародилася у Каунасі[1], закінчила Вільнюський технічний університет Гедиміна[1], ще за радянських часів познайомилася з майбутнім чоловіком — Юрієм Белявцівим та від початку 1990-х подружжя мешкає у Львові[2]. Через такі зміни у житті опанувала українську мову й фахово перекладає з рідної литовської на українську та з російської й української на литовську[1]. Вже живучи у Львові, провадила громадську діяльність, зокрема, у Литовському товаристві[3]. Упродовж багатьох років є відповідальною секретаркою Генерального Почесного консульства Литовської Республіки у Львові[4][1][2][5]. Разом з Генеральним Почесним консулом Литовської Республіки у Львові Віталієм Антоновим, з яким працювала у «Концерні Галнафтогаз»[1], є засновницею Українсько-литовського благодійного фонду ім. Т. Г. Шевченка, який існує з 2001 року[6]. Була директоркою львівської філії Центру студій європейської інтеграції, заснованого при Інституті міжнародних відносин та політичних наук Вільнюського університету[3]. 2011 року нагороджена орденом «Зірка литовської дипломатії» (Lietuvos diplomatijos žvaigždė) за вагомий внесок у литовсько-українські відносини, відзнаку вручав тодішній міністр закордонних справ Литви Аудронюс Ажубаліс[5][7]. 2015 року, на тлі Російсько-української війни, започатковує громадську організацію «Східноєвропейське співробітництво» (англ. East European Cooperation, лит. Rytų Europos bendradarbiavimas), яка фінансується з литовських та інших європейських джерел, реалізовує проєкти допомоги переселенцям зі Сходу України[2] та здійснює дослідження й актуалізацію спільної історичної пам'яті Литви і України. Одним з результатів цих досліджень стало відкриття 2018 року Кімнати історичної пам'яті князя Федора Коріятовича у мукачівському Замку Паланок[8]. Налагоджує співпрацю культурних інституцій[9], перекладає українською литовську літературу та провадить дослідну діяльність[10]. Була авторкою проєкту «Історичний шлях кримськотатарського народу з Криму до Литви», що триває з 2019 року[11], коли було видано однойменного 64-сторінкового путівника, який містить довідкову інформацію й туристичний маршрут, укладений згідно із концепцією культурного шляху Ради Європи[12][13]. Стала однією з перекладачок у проєкті «Особливі прикмети: 10 розмов про ідентичність» Видавництва Анетти Антоненко, під час якого відтворила українською твори Лаури Сінтії Черняускайте[14]. Восени 2020 року український переклад п'єси «Ковзанка» було використано у львівському Театрі Лесі Українки під час серії перформативних читань «Книжка на сцені». Має сина Андрія та доньку Єву[2]. Переклади з литовської
Примітки
Посилання
|
||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
