Беата Лоренс
Беата Лоренс (пол. Beata Lorens; нар. 1972, Коросно, Підкарпатське воєводство, Польща) — польська історикиня, докторка гуманістичних наук (2003), доктор габілітований (2015), професор Інституту історії Ряшівського університету. ЖиттєписНародилася 1972 року в Коросні. Після закінчення початкової школи в Коростенку Вижньому продовжила навчання в І Загальноосвітньому ліцеї ім. М. Коперника в Коросні. У 1991 році розпочала вивчення історії в Інституті історії Вищої педагогічної школи в Ряшеві. Закінчила студії в 1996 році, отримавши ступінь магістра історії на підставі праці «Ksiądz Wojciech Michna. Życie i działalność publiczna (1820—1893)»[1]. У 1996 році розпочала працю на посаді асистента кафедри модерної історії Інституту історії Вищої педагогічної школи в Ряшеві. У 2003 році отримала ступінь доктора гуманістичних наук у галузі історії на підставі праці «Bractwa cerkiewne w diecezji przemyskiej obrządku wschodniego w XVII—XVIII wieku», яку захистила на соціологічно-історичному факультеті Ряшівського університету[1]. 15 жовтня 2015 року отримала титул доктора габілітованого за працю «Василіяни коронної провінції в 1743—1780 роках» (пол. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743—1780)[2]. Член Польського історичного товариства і наукових рад Регіонального музею в Березові та «Кольбушовського річника» (пол. Rocznik Kolbuszowski). Наукові зацікавлення пов'язані з дослідженнями суспільно-релігійних стосунків на польсько-українському пограниччі в модерну епоху, вивченням регіональної історії та історії Церкви[1]. Значний науковий доробок Беати Лоренс становлять дослідження історії Василіянського чину в період т. зв. «золотої доби» (1743—1780 рр.) на території південно-східної Речі Посполитої (сучасна Україна). ПублікаціїБеата Лоренс є авторкою трьох книг та понад 60 статей. Книги
Статті
та інші. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia