Бандера Олександр Андрійович
Олекса́ндр Андрі́йович Банде́ра (25 березня 1911, с. Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області — кінець липня 1942, м. Освенцим, Польща) — український політик, діяч ОУН від 1933. Син Андрія Бандери, брат Степана Бандери, Василя Бандери та Богдана Бандери. Жертва нацистського терору. ЖиттєписНародився 25 березня 1911 року в с. Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області, Україна. Член 2-го пластового куреня УСП Загін «Червона Калина». Закінчив Стрийську гімназію і агрономічний факультет Львівської політехніки. У травні-вересні 1919 перебував на Тернопільщині (зокрема, з батьком у Бучачі, Ягільниці[1]). За рішенням ОУН 1933 виїхав до Італії, де, за сприяння професора Євгена Онацького [2], навчавсь у Римській вищій школі економічно-політичних наук, захистив докторську дисертацію. Працював у Римській станиці ОУН. Після проголошення Акту відновлення Української держави приїхав на Львівщину, де його заарештувало гестапо. Від 22 липня 1942 ув'язнений у концтаборі Освєнцім (№ 51020); там його закатували — загинув від рук польських наглядачів-фольксдойчерів. Тіло спалили у крематорії. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia