Бабій Олег Іванович

Бабій Олег Іванович
Полковник
Загальна інформація
Народження	22 жовтня 1990(1990-10-22)  Міловиці, Нимбурк, Середньочеський край^[d], Чеська Республіка, Чеська і Словацька Федеративна Республіка
Смерть	30 серпня 2023(2023-08-30) (32 роки)  Сольці, Новгородська область, Росія[1] (загиблий у бою)
Поховання	Лісове кладовище
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо	Макгрегор^[джерело?]
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Міноборони  Збройні сили
Рід військ	ГУР  Національна гвардія
Формування	45 ПОП
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Бої на Світлодарській дузі Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «Учасник АТО»

Оле́г Іва́нович Бабі́й (22 жовтня 1990, Міловиці, округ Нимбурк, Середньочеський край, Чехія — 30 серпня 2023, Сольці, Новгородська область, Росія) — український військовик, офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України, учасник російсько-української війни. Герой України з посмертним удостоєнням ордена «Золота Зірка»[2].

Життєпис

Народився 22 жовтня 1990 року у місті Міловиці в Чехії. Навчався в школі № 49 міста Львова. У 2011 році закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, аеромобільний факультет.

Брав участь у російсько-українській війні із 2014 року. З перших днів повномасштабного вторгнення організовував і здійснював спецоперації на тимчасово окупованих територіях України й на території Росії, за що був неодноразово нагороджений[3][4].

Станом на лютий 2017 року обіймав посаду командира патрульного взводу на автомобілях 1-го патрульного батальйону 45-го полку оперативного призначення НГУ[5].

Перед початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну мешкав з родиною в Бучі.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну продовжив виконувати бойові завдання в складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України[4][5], на рахунку Бабія дев'ять успішних розвідувальних виходів у тил противника, дванадцять спеціальних заходів з організації та забезпечення руху опору на тимчасово окупованих територіях України та в тилу противника. Виявлення до 70 важливих стратегічних об'єктів противника: командних пунктів, військової техніки, інженерно-фортифікаційного обладнання тощо. Інформація використовувалася ЗСУ для планування операцій зі звільнення окупованих територій та нанесення вогневого ураження по важливих ворожих цілях. Завдяки успішному виконанню завдань групою полковника Бабія вдалося дезорганізувати логістику окупаційних військ, знищити його важливі об'єкти та елементи критичної інфраструктури. На його рахунку 9 успішних розвідувальних виходів у тил противника[6][7].

Останньою операцією Бабія стало знищення трьох російських бомбардувальників Ту-22М3 на аеродромі «Сольці» у Новгородській області[8], що фактично повністю дестабілізувало роботу аеродромів і пунктів базування дальньої авіації і зменшило можливості РФ в нанесенні ракетних ударів ракетами Х-22 по Україні[9][10]. В ході завдання 30 серпня 2023 року розвідувальна група на чолі з Бабієм вступила в бій зі спецпризначенцями ФСБ Росії. Прикриваючи відхід побратимів, Бабій зазнав смертельного поранення. За свій героїчний подвиг був вшанований званням Героя України з посмертним присвоєнням ордену «Золота зірка»[6].

В Бабія залишилася дружина та двоє маленьких дітей, молодшій донці на момент смерті батька виповнився лише рік[6]. Похований 8 вересня 2023 року на Лісовому кладовищі.

Нагороди

15 липня 2014 року — указом Президента України № 593/2014 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російської збройної агресії проти України, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[11].

• Орден Богдана Хмельницького III, II, I ступенів[5][10];
• Орден «За мужність» III ступеня;
• Пам'ятний знак «За воїнську доблесть»;
• Пам'ятний знак «За мужність при виконанні спецзавдань»;
• Нагрудний знак «Учасник антитерористичної операції»;
• Медаль «За участь у боях «Світлодарська дуга»;
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя»;
• Звання Героя України з посмертним присвоєнням ордену «Золота зірка».

Вшанування пам'яті

• 22 січня 2024 року, в День Соборності України, на фасаді школи № 49 у Львові, де навчався Олег Бабій, було відкрито меморіальну дошку на його честь[3][10].
• У Львові в районі будинків на вулиці Гната Хоткевича, 40, 42, 54 та ліцеїв «Оріяна» та «Сихівський» затверджено створення скверу площею близько 0,5 гектара, названого на честь Олега Бабія[12].

Примітки

1. 600 кілометрів пішки, командир Олег Бабій загинув через 11 днів відходу: ГУР МОУ оприлюднило деталі операції зі знищення ракетоносців Ту-22M3 у Сольцах. Новинарня. 23 січня 2024. Процитовано 30 серпня 2024.
2. Бабій Олег Іванович — Герой України. Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Процитовано 21 вересня 2024.
3. Юлія Равлюк (24 січня 2024). У Львові відкрили меморіальну дошку розвіднику ГУР Олегу Бабію. suspilne.media. Суспільне Львів. Процитовано 24 січня 2024.
4. А. І. Шушківський. Бабій Олег Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
5. 600 км пішки, командир Олег Бабій загинув через 11 днів відходу: ГУР МОУ оприлюднило деталі операції зі знищення ракетоносців Ту-22M3 у Сольцах. novynarnia.com. Новинарня. 23 січня 2024. Процитовано 24 січня 2024.
6. Бабій Олег Іванович — Герой України. gur.gov.ua. Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Процитовано 24 січня 2024.
7. Президент України у День воєнної розвідки: Завдяки розвідникам і всім нашим силам оборони й безпеки українці відчувають, що ми можемо здолати Росію. president.gov.ua. Офіс Президента України. 7 вересня 2023. Архів оригіналу за 24 лютого 2024. Процитовано 24 січня 2024.
8. Жабська, Єлизавета (23 серпня 2023). Буданов розкрив значення нещодавньої атаки на російський аеродром «Сольці». Главком | Glavcom. Процитовано 24 січня 2024.
9. Глущенко, Ольга (24 січня 2024). ГУР розкрило деталі операції зі знищення ТУ-22 у Росії. Українська правда. Процитовано 24 січня 2024.
10. На честь розвідника Героя України Олега Бабія відкрили меморіальну дошку. gur.gov.ua. Головне управління розвідки Міністерства оборони України. 23 січня 2024. Процитовано 24 січня 2024.
11. Указ Президента України № 593 від 15 липня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України». president.gov.ua. Офіс Президента України. Архів оригіналу за 24 січня 2024. Процитовано 24 січня 2024.
12. Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 № 3722 «Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова». docs.google.com. Процитовано 14 липня 2024.

Джерела

• А. І. Шушківський. Бабій Олег Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Указ Президента України № 593 від 15 липня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України». president.gov.ua. Офіс Президента України. Архів оригіналу за 24 січня 2024. Процитовано 24 січня 2024.
• На честь розвідника Героя України Олега Бабія відкрили меморіальну дошку. armyinform.com.ua. АрміяInform. 23 січня 2024. Архів оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 14 липня 2024.
• Президент України у День воєнної розвідки: Завдяки розвідникам і всім нашим силам оборони й безпеки українці відчувають, що ми можемо здолати Росію. president.gov.ua. Офіс Президента України. 7 вересня 2023. Архів оригіналу за 24 лютого 2024. Процитовано 24 січня 2024.
• У ГУР розкрили деталі операції зі знешкодження літаків Ту-22M3. mil.in.ua. ГО «Український мілітарний центр». 23 січня 2024. Архів оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 14 липня 2024.

Посилання

• Син та батько загиблого Героя України Олега Бабія на відкритті меморіальної дошки у Львові. Фото дня. censor.net. Цензор.нет. 24 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.