Аутогенне тренуванняАутоге́нне тренува́ння — метод який використовується з метою психологічного, нервового та м'язового розслаблення, та покращення картини світогляду, шляхом частого повторення спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул (фраз, афірмацій). Походження назви пов'язане з ідеєю самостійного введення себе у гіпнотичний стан шляхом самонавіювання. ІсторіяАутогенне тренування, техніка релаксації, розроблена на початку 20-го століття, має своє коріння в ширшому контексті терапії розуму та тіла та практик саморегуляції. Методика була створена німецьким психіатром доктором Йоганнесом Генріхом Шульцем, на якого вплинули його дослідження гіпнозу, медитації та сили навіювання та афірмацій. Дослідження Шульца призвели до створенням методики аутогенного тренування в кінці 1920-х і на початку 1930-х років. Його метод складався з серії простих розумових вправ, спрямованих на те, щоб викликати стан глибокої релаксації та сприяти саморегуляції функцій організму. Ключовими компонентами аутогенного тренування є пасивна концентрація, візуалізація та повторення певних формул (наприклад, «Моя рука важка і тепла»), спрямованих на різні фізіологічні процеси. Термін «аутогенний» походить від грецьких слів «autos» (само) і «genes» (генерований), що відображає основний принцип самогенерування релаксації та зцілення. У 1932 році Шульц опублікував свою основоположну роботу «Das Autogene Training» («Аутогенне тренування»), в якій детально викладено методику та її основні принципи. Модифікація В. А. СкумінаВ Україні професор В.А. Скумін на підставі ґрунтовних наукових досліджень, проведених ним у 1976–1980 рр. в Інституті серцево-судинної хірургії М. М. Амосова, розробив ефективну модифікацію аутогенного тренування для пацієнтів кардіохірургічного профілю з синдромом Скуміна. Психотренінг по Скуміну складається з п'яти вправ:
Див. такожПриміткиЛітератураКниги
СтаттіПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
