Скумін Віктор Андрійович

Скумін Віктор Андрійович
Скумин Виктор Андреевич
Скумін В.А., Національний ботанічний сад, Київ, 2016.
Скумін В.А., Національний ботанічний сад, Київ, 2016.
Скумін В.А., Національний ботанічний сад, Київ, 2016.
Народився30 серпня 1948(1948-08-30) (76 років)
Пензенська область, РРФСР, СРСР
Місце проживанняСРСР
Країна
СРСР СРСР
НаціональністьРосіянин
Діяльністьпедагог, лікар-письменник, психіатр, психолог, філософ
Alma materХарківський національний медичний університет
ГалузьПсихотерапія, Психіатрія, Психологія, кардіологія
ЗакладМіжнародний громадський Рух «До Здоров’я через Культуру»
ПосадаПрезидент-засновник
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникАмосов Микола Михайлович
ВчителіАмосов Микола Михайлович
Відомий завдяки:Синдром Скуміна
БатькоСкумін Андрій Никифорович
МатиСкуміна Марія Іванівна
CMNS: Скумін Віктор Андрійович у Вікісховищі

Скумін Віктор Андрійович (30 серпня 1948 року, Пензенська область, РРФСР, СРСР) — доктор медичних наук, професор педагогіки і психології, громадський діяч, президент-засновник Міжнародного громадського Руху «До Здоров’я через Культуру».

В 1978 році описав захворювання, яке згодом дістало назву синдром Скуміна,[1] в 1986 році описав синдром невротичного фантома соматичної хвороби. Автор реабілітаційних програм, методики медитаційного тренiгу. Відомий також як автор численних публікацій (багато з них — в українських виданнях) з питань культури здоров'я, йоги, профілактики та лікування різноманітних захворювань, пропагування здорового способу життя.[2][3][4][5][6][7][8][9][10][11] [12][13][14]

Біографія

Віктор Андрійович Скумін народився 30 серпня 1948 року в Радянському Союзі на території Пензенської області РРФСР в сім'ї військовослужбовця. Батько — Скумін Андрій Никифорович. Мати — Скуміна Марія Іванівна. В дитинстві Віктору Скуміну, у зв'язку з численними переїздами по місцю несення служби батька, довелося проживати в різних містах, навчатися в різних навчальних закладах.[15]

Харківський національний медичний університет

В 1973 році Віктор Скумін закінчив з відзнакою Харківський національний медичний університет. Потім навчався в клінічній ординатурі в місті Києві у академіка М. М. Амосова  — відомого прихильника здорового способу життя, а також в заочній аспірантурі на кафедрі психотерапії Українського інституту удосконалення лікарів.[16]

Після завершення навчання працював в Київському науково-дослідному інституті серцево-судинної хірургії, Харківській медичній академії післядипломної освіти, Харківському державному інституті культури та Міжнародному громадському Русі «До Здоров'я через Культуру».[17]

Науково-педагогічна діяльність

В 1976—1980 роках В. А. Скумін працював в Київському НДІ серцевої хірургії. На підставі ґрунтовного наукового дослідження у 1978 році під назвою «кардіопротезного психопатологічного синдрому» описав хворобу, яка згодом дістала назву Синдром Скуміна[16][18][19][20][21][22][23][24]. В. А. Скумін вперше у світовій науці вивчив етіологію, патогенез, клінічну картину цієї хвороби, розробив методи її діагностування, лікування, профілактики, ефективну систему реабілітаційних заходів, програму прищеплення основ культури здоров'я даній когорті населення[25].

В 1980 році В. А. Скумін був обраний за конкурсом на посаду асистента кафедри психотерапії Українського інституту вдосконалення лікарів. В 1980 році захистив у м. Харкові дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук на тему «Психотерапія і психопрофілактика в системі реабілітації хворих з протезами клапанів серця». Робота була виконана в клініці серцевої хірургії Київського ордена Трудового Червоного Прапора Науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії ім. акад. Ф. Г. Яновського та на кафедрі психотерапії Українського інституту вдосконалення лікарів. Відгук провідної організації на кандидатську дисертацію, згідно запису в авторефераті, надійшов з Центрального ордена Леніна Інституту вдосконалення лікарів (Російська медична академія післядипломної освіти[ru]). Підписав відгук його Заслужений діяч науки РРФСР професор В. Е. Рожнов[ru].

В 1988 році В. А. Скумін захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему «Пограничні психічні розлади у дітей та підлітків з хронічними захворюваннями травної системи (клініка, систематика, лікування, психопрофілактика).» Захист відбувався у Всесоюзному інституті загальної і судової психіатрії ім. В. П. Сербського. Згідно запису в авторефераті Вченим секретарем Ради була Т. Б. Дмітрієва, а офіційним опонентом — В. Е. Рожнов. Провідна організація, яка надала відгук на докторську дисертацію, — Ленінградський науково-дослідний психоневрологічний інститут ім. В. М. Бехтєрєва. Відгук підписав Заслужений діяч науки Російської Федерації професор А. Е. Лічко.

Харківська державна академія культури

З 1990 року В. А. Скумін працював в Харківському державному інституті культури на посаді професора кафедри педагогіки і психології. Розробив та вніс в програми підготовки соціальних педагогів курс «Виховання культури здоров'я» при активному сприянні ректора цього закладу академіка В. М. Шейка.

В публікації (2012), присвяченій аналізу сучасних підходів до вивчення феномену культури здоров'я сказано:[26]

«Згідно з концепцією вчення про культуру здоров'я, запропонованою В. А. Скуміним (2002), духовна, психічна, фізична культура визначають стан здоров'я людини. А здоров'я — духовне, психічне, фізичне — є передумовою досягнення більш високого рівня культури.»

Суть концептуальної моделі вчення Скуміна про культуру здоров'я, розкривається в статті по обґрунтуванню світоглядного аспекту виховання культури здоров'я у студентів спеціальної медичної групи університету:[27]

«Професор В. Скумін наголошує на тому, що культуру здоров'я слід розглядати як невід'ємну складову культури духовно-моральної, культури праці і відпочинку, культури особистості і культури взаємовідносин. На думку вченого, культура здоров'я — це не тільки механічний зв'язок двох понять, але синтез, який створює нову якість, новий особливий зміст. Вона розглядається ним як інтегральна сфера знання, яка розроблює і вирішує теоретичні і практичні задачі гармонічного розвитку духовних, психічних, фізичних сил людини, формування оптимального біосоціального оточення, яке забезпечує вищий рівень життєтворчості… Таким чином, В. Скумін не тільки підкреслює те, що культура здоров'я — це окреме самостійне поняття, яке створює новий зміст, але і підкреслює її задачу, що полягає перш за все в розвитку духовних, психічних, фізичних сил людини.»

На думку доктора педагогічних наук, спеціаліста в сфері теорії і практики культури здоров'я В. П. Горащука, В. Скумін розробляв проблеми, пов'язані з культурою здоров'я, в контексті філософії М. К. Реріха[28].

Міжнародна газета «The Epoch Times», що видається послідовниками Фалунь Дафа та веде вебсайти 35 мовами, включаючи українську, повідомила у 2022 році про участь В. А. Скуміна в психологічних експериментах з рослинами[29].

Громадська діяльність

Падмаматсьясана. В.А. Скумін у віці 72 роки.

В 1994 році професор В. А. Скумін був вибраний на посаду президента Міжнародного громадського Руху «До Здоров'я через Культуру» (англ. The World Organisation of Culture of Health).

Організація здійснює діяльність згідно із зареєстрованим в Міністерстві юстиції Російської Федерації Статутом[30], згідно якому — це

масове громадське об'єднання, створене на добровільних і рівноправних засадах представниками різних країн та народів, спрямованих до вивчення і втілення в життя Культури Здоров’я, розвитку на даній основі наукової, художньої, технічної та іншої творчості, проведення культурно-просвітницької, оздоровчої, лікувально-профілактичної, навчально-методичної роботи, гуманістичному вихованню, формуванню здорового способу життя, охороні природних і культурних цінностей, розширенню міжнародного співробітництва, зміцненню миру і дружби між народами. Президентом-Засновником Руху, його духовним наставником є доктор медичних наук, професор Скумін Віктор Андрійович, засновник Вчення Культури Здоров’я.

Видавництвом Руху видаються книги в серіях «Навчальна література», «Вибрані лекції професора В. А. Скуміна», «Основи культури здоров'я», «Класична спадщина», «Учителі життя», "Творчість учасників Руху «До Здоров'я через Культуру», а також журнал «До Здоров'я через Культуру»[31][32].

В 2007 році за ініціативою і при участі професора В. А. Скуміна в місті Ялта (Автономна Республіка Крим) була створена громадська організація «Інститут Культури Здоров'я»[33].

Доповіді на з'їздах і конференціях

  • Організаційна структура психотерапевтичної допомоги в хірургії набутих пороків серця в аспекті задач реабілітації. — В кн.: VI з'їзд невропатологів і психіатрів Української РСР: Тез. доп. — Харків, 1978. — с. 54-55.
  • Значення і особливості психотерапевтичної тактики в передопераційній підготовці хворих до протезування клапанів серця. — В кн.: Матеріали міжобласної науково-практичної конференції по неврозам і неврозоподібним станам. — Кострома, 1978. — с. 97-100.[1] [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]
  • Деякі особливості нервово-психічної сфери у хворих з протезами клапанів серця. — В кн.: Вдосконалення хірургічного лікування пороків серця: Тез. доп. конф. — Київ, 1978. — с. 41-43 [2] [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  • До проблеми психологічної реабілітації хворих з штучними клапанами серця. — В кн.: Вдосконалення хірургічного лікування пороків серця: Тез. доп. конф. — Київ, 1978. — с. 38-41.[3] [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  • Стан інтелектуально-мнестичних функцій у хворих з набутими пороками серця до і після операції * В кн.: Ішемічна хвороба серця. Некоронарні враження міокарду. Актуальні проблеми кардіохірургії // І з'їзд кардіологів Української РСР: Тез. доп. — Київ, 1978. — с. 288.
  • Про соціально-трудову і психологічну адаптацію хворих з ревматичними пороками серця, які перенесли кардіохірургічну операцію. — В кн.: Процеси адаптації і компенсації в кардіології // Пленум Правління Українського наукового кардіологічного товариства: Тез. доп. — Львів, 1979. — с. 75-77.
  • Психологічні аспекти реабілітації хворих, яких прооперовано з приводу набутих пороків серця. — В кн.: Реабілітація при ІХС і пороках серця: Тез. доп. — Горький, 1980. — с. 136—138.
  • Вегетативні порушення в структурі кардіопротезного психопатологічного синдрому. — В кн.: Центральна регуляція вегетативних функцій // Матеріали IV наукової конференції ЦНДЛ Тбіліського ГІУВ МОЗ СРСР. — Тбілісі, 1980. — с. 41-42.
  • Досвід підвищення кваліфікації медичного персоналу дитячих закладів у сфері психопрофілактики і психогігієни // Медикосоціальні аспекти розвитку і виховання здорової дитини: Тез. доп. Всесоюз. конф. — Москва, 1983. — с. 192—193.
  • Психотерапія в комплексі реабілітації дітей з хронічними захворюваннями травної системи: Тез. доп. ХІІ з'їзду педіатрів Естонської РСР. Т. 2. — Талін, 1985. — с. 102—103 /в співавт./.[4] [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
  • Патоморфоз загальних неврозів при хронічних хворобах травної системи у дітей і підлітків // Неврози у дітей і підлітків: Тез. доп. Всесоюз. конф. — Москва, 1986. — с. 161—164.
  • До питання забезпечення психотерапевтичної допомоги дітям в медичних закладах непсихіатричного профілю // Науково-технічний прогрес в медицині і фундаментальні проблеми біології: Тез. доп. — Харків, 1986. — с. 377—379.
  • Психологічні аспекти вдосконалення терапевтичної допомоги підліткам з хронічними хворобами органів травлення // Всесоюзний з'їзд терапевтів. 19-й: Тез. доп. Т. 2. — Москва, 1987. — с. 281.
  • Сучасна психотерапія і Агні Йога // Ювілейна науково-практична конференція, присвячена 25-ччю Харківського науково-медичного товариства психотерапевтів: Аннотована програма. — Харків, 1983. — с. 7-8.
  • Вчення Живої Етики (Агні Йоги) і сучасні тенденції в психотерапії // Перша Всесоюзна науково-практична конференція: «Йога: проблеми оздоровлення і самовдосконалення людини». — Москва, 1989.
  • Оздоровчі можливості психофізичних вправ йоги в похилому віці (в співав.) // Перша Всесоюзна науково-практична конференція: «Йога: проблеми оздоровлення и самовдосконалення людини». — Москва, 1989.
  • Заклади відпочинку як школа здорового способу життя // Нове в психотерапії і немедикаментозному лікуванні хворих на курорті: Аннотована програма обласної науково-практичної конференції. — Харків, 1990. — с. 45-46.

Основні публікації

Примітки

  1. ↑ Andrea Ruzza. Nonpsychotic mental disorder after open heart surgery. Asian Cardiovascular and Thoracic Annals October 16, 2013. Архів оригіналу за жовтень 4, 2015. Процитовано січень 22, 2014.
  2. ↑ В. Скумин. Каждый врач — лектор // Медицинская газета[ru]. — 1975. — № 101(3508). — С. 2.
  3. ↑ В. Скумін. Нервова дитина. Дошкільне виховання. — 1978. — № 9. — C. 28-30. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  4. ↑ В. Скумін. Лялька для Іринки // Радянська жінка. — 1979. — № 1. — С. 25.
  5. ↑ В. Скумін. Азбука психологічного загортування // Знання та праця. — 1979. — № 5. — С. 2021.
  6. ↑ В. Скумин. Третье оружие врача // Социалистическая индустрия[ru]. — 1982. — № 28(3819). — С. 4.
  7. ↑ В. Скумін. Кинути палити? Можна! // Робітнича газета. — 1982. — № 150(7733). — С. 4.
  8. ↑ Віктор Скумін. Цей вибуховий, перехідний вік // Радянська жінка. — 1987. — № 5. — C. 24-25. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 12 березня 2017.
  9. ↑ Віктор Скумін. Йога, суспільство, культура // Українська культура. — 1991. — № 9. — С. 22-23. — ISSN 0868-9644.
  10. ↑ В.Скумин. И собрались йоги... // Правда Украины. — 1991. — № 10(14775). — С. 4.
  11. ↑ Skumin, Viktor (1992). Yoga, visuomenė ir kultūra. Gydytojų žinios[lt]. Vilnius. 8. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
  12. ↑ В. Скумин. Культура здоровья – наука будущего // Робітнича газета. — 1993. — № 123. — С. 4.
  13. ↑ В. Скумин. Де тонко, там не рвется, або дещо про йогу, гіпноз, психічну энергію та інше // Ранок. — 1993. — № 9-10. — С. 31-37.
  14. ↑ Віктор Скумін. Культура здоров'я — наука майбутнього // Березіль. — 1995. — № 7-8. — С. 148-162. — ISSN 0130-1608.
  15. ↑ Скумін Віктор Андрійович. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
  16. ↑ а б БІОГРАФІЯ. Амосов Микола Михайлович: див. розд. «Факти з життя». Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013. [Архівовано 2013-12-27 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Професор В. А. Скумін. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 1 лютого 2017.
  18. ↑ Александр Бизунков. Зачем человеку сердце, раздел "Новый клапан доводит до депрессии" : [арх. 7 жовтня 2015] : [рос.] // Медицинский вестник : Еженедельник Министерства Здравоохранения Республики Беларусь. — 2 октября 2014. — № 40(1187).
  19. ↑ Скумина синдром. Архів оригіналу за 15 травня 2016. Процитовано 3 лютого 2017.
  20. ↑ Open Source Encyclopedia[недоступне посилання з липня 2019]
  21. ↑ About artifitial heart. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 19 червня 2012.
  22. ↑ Syndrome de Skumin. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 3 лютого 2017. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Open Heart Surgery: Risks. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 3 лютого 2017. [Архівовано 2016-12-21 у Wayback Machine.]
  24. ↑ [[https://web.archive.org/web/20160407073547/http://www.zakonoproekt.org.ua/viewhtm.aspx?hn=pojasnjuvaljna_zapyska_03_09_20121 Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.] ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Постанови Верховної Ради України про відзначення 100-річчя з дня народження Миколи Амосова. В. Яворівський]
  25. ↑ Психотерапия и психопрофилактика в системе реабилитации больных с протезами клапанов сердца. Диссертация. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 3 лютого 2017. [Архівовано 2016-08-27 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Верхорубова О. В., Лобанова Н. А. Многообразие определений феномена «культура здоровья» как показатель его многогранности в педагогическом образовании : [арх. 16 жовтня 2015] // Вестник Томского государственного педагогического университета. — Томськ, 2012. — № 5. — ISSN 1609-624Х.
  27. ↑ Н. М. Грибок.СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 березня 2017.
  28. ↑ Горащук В.П. Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров’я школярів. – Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук із спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. – Х., 2004. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 20 березня 2017.
  29. ↑ Phù Dao, Lý Duy Chân (3 березня 2022). Thí nghiệm khoa học chứng minh: Ý niệm của con người ảnh hưởng đến thực vật [Наукові експерименти доводять: людські ідеї впливають на рослини]. The Epoch Times. Архів оригіналу за 8 січня 2024. Процитовано 17 березня 2024.
  30. ↑ Статут Міжнародного громадського Руху «До Здоров'я через Культуру». Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 12 березня 2016.
  31. ↑ Журнал «До Здоров’я через Культуру». — 1995, №1 у Бібліотеці Конгресу США. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 12 березня 2016.
  32. ↑ K zdorovʹi︠u︡ cherez kulʹturu: zhurnal Mezhdunarodnogo obshchestvennogo dvizhenii︠a︡ "K zdorovʹi︠u︡ cherez kulʹturu" [To health via culture: journal of the World Health Culture Organization]. worldcat.org. OCLC 70966742. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 12 березня 2016.
  33. ↑ Статут організації зареєстровано виконавчим комітетом міської ради Ялти, рішення № 2328 від 08.11.2007., реєстраційний № 583; Свідоцтво про реєстрацію № 066263 серія A01 від 25.03.2008.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скумін Віктор Андрійович

Посилання