uk %D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D1%94%D0%B2%D0%B0 %D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F %D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0

Арсеньєва Наталія Олексіївна
Арсеньєва Наталія Олексіївна
біл. Наталля Аляксееўна Арсеньева
Народилася	20 вересня 1903; Баку, Російська імперія
Померла	25 липня 1997 (93 роки); Рочестер, Нью-Йорк, США
Поховання	Цвинтар Маунт-Хоупd
Країна	Російська імперія; Серединна Литва; Польська Республіка; США
Діяльність	драматург; перекладачка; поетеса
Галузь	поезія
Alma mater	Вільнюська білоруська гімназія
Знання мов	білоруська і російська
Заклад	Belaruskaya gazetad, Janka Kupala High School (Bavaria)d, Biełarus, Радыё Свабода і Білоруський інститут науки і мистецтва у Нью-Йорку
Членство	Q3919566?
У шлюбі з	Францішак Кушаль
Діти	Yaraslaw Kushald і Uladzimir Kushald
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

|Фото=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арсеньєва.

Наталія Арсеньєва (біл. Натальля Арсеньнева) (20 вересня 1903(19030920), Баку — 25 липня 1997, Рочестер, США) — білоруська поетеса, перекладачка, драматургиня.

Біографія

Під час Першої світової війни (1914) родина Арсеньєвої жила в евакуації в Ярославлі, де Наталія написала свій перший вірш, російською мовою.

1920 сім'я повернулася до Вільнюса, там Наталія Арсеньєва закінчила білоруську гімназію у Вільнюсі, вступила до університету.

На її поетичні здібності звернув увагу М. Горецький. 1922 Наталія Арсеньєва одружилася зз Франциском Кушалем, якого, як офіцера польської армії, направили служити в західний регіон Польщі.

Після вересня 1939 року Наталія жила у Вілейці, працювала в обласній «Селянської газеті».

У квітні 1940 року як дружина полоненого польського офіцера була вислана з синами в Казахстан. У травні 1941 року повернулася з заслання до Мінська, завдяки заступництву між інших Янки Купали. В оккупованому Мінську співпрацювала з «Білоруською газетою». Написала кілька лібрето до опер, займалася перекладами. Втратила сина Ярослава під час підриву в кінотеатрі, організованного партизанами.

1944 емігрувала до Німеччини, активно брала участь у культурній та просвітницькій діяльності в таборах ДП, була викладачем в Білоруської гімназії імені Я. Купали, з 1949 року жила в США.

Працювала в еміграційній білоруській газеті «Biełarus», на радіо «Свобода», в Білоруському інституті науки і мистецтва в Нью-Йорку.

У довоєнні часи її лірика зосереджувалась на інтимних та пейзажних мотивах. Під час війни і в емігрантський період створила ряд текстів громадянської лірики та з історичної білоруської тематики. У 1970-1980-ті роки відійшла від активної участі в політичному житті білоруської еміграції. З середини 1980-х років її твори знову стають відомими і популярними на батьківщині.