Віленська білоруська гімназія

Віленська білоруська гімназія
Дата створення / заснування 1918
Зображення
Менеджер/директор Радослав Островський
Країна  Польська Республіка і  Литва
Адміністративна одиниця Вільнюс
Час/дата припинення існування 1944
Категорія працівників Q9779440?
Мапа
CMNS: Віленська білоруська гімназія у Вікісховищі

54°40′31″ пн. ш. 25°17′15″ сх. д. / 54.675273° пн. ш. 25.28755° сх. д. / 54.675273; 25.28755

Віленська білоруська гімназія (1919–1944) — одна з перших білоруських середніх шкіл, яка виховала багатьох лідерів національного руху Білорусі[nb 1].

Історія

Організована 1 лютого 1919 року Іваном Луцькевичем як приватна гімназія. Дозвіл на заснування гімназії дали німці в кінці 1918 і підтвердила литовська влада — напередодні зайняття міста Червоною армією на початку січня 1919 року. Регулярні заняття в школі почалися 1 лютого 1919. Гімназія розташовувалася в «Базиліанських стінах», найбільшому білоруському осередку у Вільнюсі. Гімназія була 8-класним навчальним закладом гуманістичного типу. Білоруською спочатку викладалися всі предмети тільки в підготовчому, першому й другому класах, старшокласники вчилися російською (виняток становили білоруська література, історія та географія Білорусі). Поступово гімназія стала національним навчальним закладом, з 1924 всі дисципліни викладалися білоруською. На початку існування гімназії разом з нею діяв притулок для дітей-сиріт, заснований О. А. Станкевичем, учительські курси.

Гімназія працювала, незважаючи на перешкоди з боку польських і радянських властей, кілька разів міняла приміщення, юридичний та освітній статус. Гуртожиток білоруської гімназії в 2 половині 1930-х перебував у триповерховому будинку на вул. Великій (Didzioji g., 30) поряд з костелом Св. Казимира. За Maironio g., 4 (колишня вул. Св. Анни) була їдальня для учнів білоруської гімназії. Православні учні гімназії з кінця 1920-х слухали проповіді білоруською в церкві Св. Параскеви, або П'ятницькій (Didzioji g., 2).

У гімназії діяли учнівські гуртки, духовий оркестр, хор, бібліотека, видавалися друковані та рукописні журнали.

У 1937–1939 білоруська гімназія розташовувалася в будівлі (зруйнованій під час війни) навпроти храму Святого Духа на вул. Домініканській (Dominikonu g.), що належав державній польській гімназії імені Юліуша Словацького (з 1932 білоруський навчальний заклад був її філією, у 1939–1941 — мала статус прогімназії, потім неповної середньої школи).

Діяла до червня 1944 року, була закрита більшовицькою владою.

Віленська білоруська гімназія була освітньою установою високого рівня, тому там, крім білорусів, вчилися і євреї, і поляки, росіяни і кілька латишів. Наступником традицій Віленської білоруської гімназії є білоруська середня школа імені Ф. Скорини у Вільнюсі[nb 2], відкрита зусиллями вільнюських білорусів у кін. XX століття.

З учнів гімназії складалася Білоруська драматична майстерня.

Деякі співробітники

Група другого випуску гімназії. Перша справа у другому ряду — Наталя Арсенева. 1921
  • Олехнович Франтішек[1]
  • АНЦУКЕВІЧ Микола, вчитель, директор
  • Островська Антоніна[2][nb 3], викладала «ручну працю»[2]
  • Островський Радослав[2], директор (1924—1936, з перервою, викладав математику, фізику і космографію
  • Богданович В'ячеслав[3], вчитель математики
  • БОРИСОГЛІБСЬКИЙ Леонід, учитель фізики
  • БЕНЦЛЕБЕН (БАНЦЛЕБЕН) Наталія[2][4], вчителька німецької мови
  • Беер[2], керував хором
  • ВІСЛОВХ (ВІСЛАВХ) Северин[2], викладав історію Польщі
  • Витан-Дубейковскій Юліана, вчителька німецької мови (1919-22)
  • Вишневський[3]
  • Горецька (Чернявська) Леоніла[2][5], вчителька білоруської мови
  • Горецький Максим
  • ГЛУХІВСЬКИЙ
  • ГЛЯКОВСЬКІ Станіслав, вчитель Закону Божого (1933-39)
  • Гриневич Антон[2], учитель співу
  • Гришкевич Франтішек, директор (1941-44)
  • Дворчаниа Гнат[2], учитель білоруської літератури
  • Дичковський Я.[2], викладав православний Закон Божий
  • Дроздович Йосип
  • Дубицький[2], вів додаткові математичні курси і підготовчі курси до складання на атестат («Матура»)
  • Диліс Павло [6], викладав кальвіністам Закон Божий
  • Жук-Гришкевич Вінсент[2], вчитель історії
  • ЗАМОРИН Михайло[2][3][7], учитель білоруського, російського мов, географії та гімнастики
  • Згірський А.[8], учитель співу
  • Зенькович В.[9]
  • ІЛЛЯШЕВИЧ Микола[2], викладав пропедевтику філософії
  • ІЛЛЯШЕВІЧ Федір, учитель білоруської мови
  • КАЛИНІВСЬКИЙ[2], вчитель польської мови, після Швахловіча
  • КОРОЛЬ Симон [10]
  • КАСІНСЬКА Габріель
  • Котович Іван[2], учитель природознавства в перших класах
  • Кахановіч Михайло, голова педагогічної ради (1918), директор (1919—1922)
  • КИТ Борис, вчитель (1931—1939), директор (1939)
  • КОВШ Олександр[2], вчитель православного Закону Божого
  • Красінський Н.[2][9], інспектор гімназії
  • Красковський[3], учитель історії
  • КШЕМЕНЕВА[2], вчителька польської мови, після Олександрович
  • Луцкевич Антон[2], учитель білоруської мови
  • Луцкевич Іван, учитель білорусознавства і краєзнавства
  • Лукашевич В.[2], викладав православний Закон Божий
  • Лукашевич [6], секретар гімназії
  • Мороз Ольга [10], офіціантка і прибиральниця
  • Мартінчік Микола[2][11], викладав хімію і анатомію
  • Микулина Фаїна[3], викладач загальної історії
  • МИХАЛЕВИЧ Олександр[2][12], учитель латинської та німецької мов, директор
  • Неканда-ТРЕПКА Антон[2], директор (1922-23, 1928-30), викладав фізику з 1920
  • ПАВЛОВИЧ Сергій[2], вчитель православного Закону Божого, директор (1925—1928)[13]
  • ПЛІС Михайло[2], вчитель православного Закону Божого (1919—1923)
  • Рак-Михайлівський Симон, учитель (1920 -?)
  • Ральцевич Костянтин[2], вчитель математики
  • РУСАК Ольга[14], вчителька німецької мови (НБГ, з 1934)
  • Русецька Люба[2], викладала «науки про речі»[2]
  • РЕШАЦЬ Йосип, учитель Закону Божого
  • САВИЦЬКИЙ Іван[2], вчитель історії в перших класах
  • Савінський[3], вчитель математики
  • Соколова-ЛЕКАНТ Олена[2][15], учитель білоруської мови (1919—1944)
  • Сосновська Ніна[2], вчителька малювання
  • Синявський Микола[2], вчитель математики
  • СТАНКЕВИЧ Адам[2], о., Учитель католицького Закону Божого (1919—1944[2])
  • Толочко Владислав[3], о., Учитель католицького Закону Божого
  • Тарашкевич Броніслав, 'директор' (1921—1922)
  • ШВАХЛОВИЧ[2], вчитель польської мови
  • ШНАРКЕВІЧ Йосип[2][16], керував хором
  • Ширма Григорій[2], учитель співу і вихователь в гуртожитку
  • Щасний Петро[17]
  • Родичка Павло, викладач малювання (1920-ті)

Деякі учні

  • Арсеньєва Наталя[18]
  • Арень Слава[19]
  • Островський Г.
  • Бобрович Леон
  • Бакач Петро[20]
  • Белокоз Віра[21]
  • Будько Ірена[22]
  • Будько Людвіка[23]
  • Будько Чеслав
  • Биховець Аркадій[24]
  • ВАСИЛЕВИЧ Чеслав[25]
  • Василевський Микола[18]
  • Васильок М.[8]
  • Витушка Міхал (вип. 1930)
  • ВОЙТИК (ЛУЦКЕВИЧ) Галина
  • Гаврилович Кіра
  • Галяк Леонід[2] (вип. 1930)
  • Грузд Василь[26]
  • Гришкевич Франтішек[27] (вип. 1926)
  • Дворчанин Гнат[18] (екстерн. 1921)
  • Диліс Арнольд[3][28]
  • Диліс АВГЕН[3]
  • Диліс Павло[3]
  • Жамойтіна Людмила (вип. 1937)[29]
  • Жук-Гришкевич Вінсент (вип. 1922)
  • ЖИТВЕВИЧ Олександр (Шура)
  • Залкинд Емма[3]
  • Іверс Анатоль (Місско Іван)[30] (1926—1928)
  • ІЛЛЯШЕВІЧ Микола (вип. 1923)
  • ІЛЛЯШЕВІЧ Федір
  • Кабак Антон[24]
  • КАВЕРДА Борис
  • Каллаур Вл.[9]
  • Каліцький Йосип
  • Колодки Олександр (1926—1927)
  • КОРОЛЬ Всеволод[31] (вип. 1936)
  • Карпюк Анна
  • Косяк Іван[32]
  • Косяк Костянтин[24][33]
  • КАТКОВІЧ Анеля
  • Климович Адольф[18]
  • Корж В.[28]
  • КОВШ Святослав (вип. 1934)
  • Краків Ольга[34]
  • Куба[2]
  • Луцкевич Леон[35]
  • Луцкевич Юрій (Юрка)
  • Мороз Ольга[34]
  • Мартинович (СПОРИК) Леоніла[34]
  • Матвєєва Тетяна[3]
  • Міско Якуб[36] (1925—1928)
  • МИХАЛЕВИЧ Галя[2][37]
  • МИХАЛЕВИЧ Наталія[2][37]
  • Меделка Герек[38]
  • Меделка Чесь[39]
  • Найдзюка Чеслав
  • Найдзюка Йосип [Уточнити!]
  • ПАДАБЕД Раїса[24]
  • ПАДАГЕЛЬ
  • Потапович Іван (вип. 1931 г.)
  • Павлов Костянтин[14] (7 кл., 1935)[nb 4]
  • Павлов Леон[14] (7 кл., 1935)[nb 4]
  • Пецюкевіч Мар'ян (Маріан)[18]
  • ПРАХАРОВІЧ Ніна
  • ПРОХОРОВ А.[8] (8 кл., 1922)[nb 5]
  • Петровський[24][nb 6]
  • Радюк П.[8]
  • РУСАК (Станкевич) Мирослава
  • Ридлевський Леон
  • Соколов Анатолій[2][40]
  • Сакович Юліан
  • Сологуб Алесь[8] (вип. 1927 г.)
  • Скурко Євген (Максим Танк)
  • Семашкевич Р.[18]
  • Сидорович В.[18]
  • СКУРЧАНКА Марія[41][nb 7]
  • СТАНКЕВИЧ Ян (вип. 1921 роки)
  • СТАНКЕВИЧ Ярослав
  • СТАПОВІЧ (Степовіч) Бернард[42]
  • Сенкевич Олексій [Уточнити!]
  • Тарас Ніна (вип. 1936)
  • Тарасюк Юрка
  • Тавлай Валентин
  • Тумаш Вітовт
  • Урбанович Йосип[8]
  • Хонявко Чеслав
  • Хворет Іван[43][nb 8] (вип. 1927 р.)
  • Шавель Володимир[44]
  • ШАНТИРЬ Антон
  • Шестаков Євгенія (Женя)[45] (вип. 1939 г.)
  • Швед Галина
  • Шостак Віра[46]
  • ШУТОВІЧ Ян[18] (вип. 1924)
  • Шидловський Олександр (з 1921)
  • ЯНЕЛЬ Кузьма

Література

  • Вабіщевич А. Проблема національної свідомості в діяльності Товариства білоруської школи в 1920-30-ті роки // Формування і розвиток національної самосвідомості білорусів: Матеріали Міжнародної конференцію, яка відбулася в Молодечно 19-20 серпня 1992 року — М.: Національний науково-просвітницький центр імені Ф. Скорини, 1993. — С. 164—167.
  • Вабіщевич А. М. Білоруські гімназії в культурно-просвітницькому та суспільно-політичному житті Західної Білорусі (1920 — 1930-я рр.) // Białoruskie Zeszyty Historyczne. — 2002. — № 18. — с.78 — 90.
  • Вабіщевич А. М. Національна школа в Західній Білорусі (1921—1939) // Білоруський історичний журнал. — 1994. — № 2. — С. 38-46.
  • Вабіщевич А. М. Товариства білоруської школи // Білоруський історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 86-99.
  • Вабіщевич А. М. Просвещение в Західній Білорусі (1921—1939). — Брест, 2004. — 116 с.
  • Катковіч A., Катковіч-Клентак В. Спогади / Упоряд. ред. Глаговський А., Хоружий В. — Білосток: Білоруське історичне товариство, 1999. — 142 с. ISBN 83-909009-9-8 .
  • Кіт Б. Спогади про Білоруському гімназії у Вільно (1928—1939) колишнього учня, учитель i директора цієї гімназії / Літопис вільнюської білоруського гімназії 1919—1944 // Спадщина. № 1, 1999. — С. 29-60.
  • Ківш С. Мої спогади з Віленської білоруської гімназії / Літопис вільнюської білоруського гімназії 1919—1944 // Спадщина. № 1, 1999. — С. 29-60.
  • Літопис вільнюської білоруського гімназії 1919—1944 [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.] // Спадщина. № 1, 1999. — С. 29-60.
  • Луцкевич Л. Поїздки по Вільнюсі.   — Вільнюс: Рунь, 1998. — ISBN 9986-9228-2-8 .
  • Нариси історії народної освіти і педагогічної думки в Білорусі. — М.: Народна освіта, 1968. — 624 с.
  • Тумаш, В. Білоруська Віленська гімназія // Полоцьк. — 1992. — № 3 (13). — С. 48 — 52; № 4 (14). — С. 55 — 57; № 5 (15). — С. 49 — 51; № 9 .919). — С. 37 — 40.
  • Туронок Ю. Білоруська книга під німецьким контролем (1939—1944). — Мн., 2002 ..

Уточнення

  1. ↑ Перші білоруські школи у Вільно відкрилися ще в 1915, під час Першої світової війни.
  2. ↑ Єдина повна середня школа в Литві з білоруською мовою навчання, в 2005 році в школі близько 170 учнів, і близько 40 вчителів, директор — Галина Сівалава.
  3. ↑ Дружина Р. Островського
  4. ↑ а б Один з ініціаторів в 1935 створення дружини скаутів в ВБГ.
  5. ↑ Ініціатор створення в 1922 1 дружини скаутів в ВБГ.
  6. ↑ Брат Яна Петровського
  7. ↑ Одна з перших абітурієнток.
  8. ↑ Пізніше танцюрист хору Р. Ширми

Примітки

  1. ↑ У Базыльянскіх мурах месцілася Беларуская драматычная майстроўня Ф. Аляхновіча.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Галяк Л. Спогади. У 2-х кн. — США, Літопис. 1982—1983.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Шутовіч Я.
  4. ↑ Перед 2 світовою війною жила в Вільнюсі по вул.
  5. ↑ Дружина М. Горецького
  6. ↑ а б Луцкевич, 1998.
  7. ↑ За спогадами учнів «найбільший росіянин» серед вчителів. Виїхав в Радошковичі, звідки в 1930-і перебрався до СРСР, репресований.
  8. ↑ а б в г д е Серпухов… С. 32.
  9. ↑ а б в Серпухов… С. 31.
  10. ↑ а б Луцкевич та тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім.
  11. ↑ (3.12.1901, с. Кубельники близько Берестовиці — 23.5.1980). Лікар. Закінчив Віленський університет (1927), один з керівників Білоруського студентського союзу, редактор журналу «Студентська Думка», діяч Товариства, Товариство білоруської школи. Вчителював в Віленської білоруської гімназії. Кілька разів був заарештований польською поліцією, в 1931 засланий з Вільнюса під нагляд поліції. Працював лікарем у Наравцях в районі Білостока. У 1948 заарештований органами радянської держбезпеки. 12.8.1949 засуджений до 10 років таборів, засланий у Воркуту. У 1956 повернувся в Гродно.
  12. ↑ Юрист. Прийняв духовний сан — став православним священиком. Під час 2-ї світової війни був настоятелем приходу в Західній Білорусі.
  13. ↑ Маракоў Л. У. РЛ; РС.
  14. ↑ а б в Летапіс…
  15. ↑ Одна із зачинателів білоруської школи та ініціаторів створення ВБГ. До арешту жила у Вільнюсі по вул. Остробрамської 8 (Ausros Vartu g. 9) — «базиліанського стіни». Після 1944 репресована органами радянської держбезпеки, приречена на 6 років таборів. У сер. 1950-их повернулася до Вільнюса. Померла в 1960, похована на Свято-Евфросиньовському кладовищі (Вільнюс). Див.: Войтик Г. Алена Соколова-Лекант: (серія «Портрети Віленчук») / Галина Войтик. — Вільнюс: Рунь, 2004. — 17, (3) с.: Портреті.; ISBN 9955-427-03-5
  16. ↑ З 1921 учитель Несвіжської білоруської гімназії. Був керівником білоруськомовних класів, викладачам білоруської мови, білорусознавства та співу. Після закриття польською владою Несвіжської білоруської гімназії (1924) працював учителем у Віленській білоруській гімназії.
  17. ↑ Походив з Новогрудського. Закінчив Вищу школу торгову в Варшаві. Володів англійською, німецькою, російською, білоруською, польською мовами. Разом з Борисом Кітом у 1942 працював в семінарії в Поставах.
  18. ↑ а б в г д е ж и Серпухов… С. 33.
  19. ↑ У 1931 після ліквідації Клецької білоруського гімназії (де його батько був учителем) почав вчитися у Віленській білоруській гімназії.
  20. ↑ Туронок Ю.
  21. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 30 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  22. ↑ Дочка Едварда Будька. Випускниця Вільнюського університету. Перед 2 світовою війною вийшла заміж за Вацлава Пануцевича. У 1939—1941 разом з чоловіком працювала вчителькою в Будславі. Після 2-ї світової війни в еміграції.
  23. ↑ Дочка Едварда Будька. Випускниця Вільнюського університету. У 1939—1941 працювала вчителькою в Будславі. Після 2-ї світової війни в еміграції. У 1950-ті вийшла заміж за Антона Бяленіса.
  24. ↑ а б в г д Ківш, С.
  25. ↑ Походив з Будслава. У 1939 репресований радянською розвідкою.
  26. ↑ не закінчив навчання, нелегально перейшов в СРСР, репресовані
  27. ↑ Моряків РЛ
  28. ↑ а б Серпухов… С. 30
  29. ↑ Нар. 9.6.1915 в селянській родині в с. Климовичі, в Лідському районі. Закінчила педагогічний інститут (1939). У 1939—1941 працювала в Лідський білоруській десятирічці, в той час вийшла заміж. З 1941—1943 керувала Самашкською білоруською початковою школою. У 1943 виїхала до Вільнюса. З 1946 жила в Польщі в Любліні, а з 1956 року у Варшаві. Працювала вчителькою російської мови в ліцеї імені Ю. Словацького. Пом. 3.1.1986.
  30. ↑ Чигрин С. Не питали, чи зжата, чи скошена … // Нива № 4 (2280), 23 Січня. 2000
  31. ↑ Нар. 18.10.1919 в д. Старе Село на Мінщині. Політично-громадський діяч. У 1928—1929 навчався в Радошковицькій білоруській гімназії. З 1929 року учень Віленської білоруської гімназії (закінчив 1936). Після студент медичного факультету Вільнюського університету. Був останнім керівником Білоруського студентського союзу. Під час німецької окупації працював в Барановичах лікарем, належав до підпільної Білоруського незалежності партії. У 1944 заарештований НКВД, засуджений на 10 років ув'язнення. Помер на поч. жовтня 1984 у Барановичах.
  32. ↑ Моряків РЛ.
  33. ↑ За одними відомостями, розстріляний німцями в 1943 на доносі, за іншими — поляками в 1944 (Ковш С.), згідно третіх — після 2-ї світової війни жив у Вілейці і був репресований.
  34. ↑ а б в Наше слово, 1991, № 22, 17-23 липня.
  35. ↑ Нар. 1922. Закінчив Віленську білоруську гімназію. Під час німецької окупації — офіцер Білоруського крайової оборони, був в батальйоні «Дальвіце», заарештований в Польщі (1945), проходив по процесу над керівниками БНП («справа 6-ти», Мінськ, 1946), після таборів жив у Вільнюсі. Пом. 1997.
  36. ↑ Моряків Л. Мисько Якуб Герасимович // Репресовані літератори … Т. 2.
  37. ↑ а б Дочка вчителя гімназії Олександра Михалевича
  38. ↑ нар. 1917.
  39. ↑ нар. 1911. Навчався один рік. Перед 2-ий світовою війною працював бухгалтером в Лунінце. Після війни жив у Польщі. Помер в 1995 році, Длугаленци близько Вроцлава.
  40. ↑ Нар. 1915 син А. Соколової-Лекант. Закінчив Віленську білоруську гімназію, юридичний факультет Вільнюського університету. У 1938 вивчав юриспруденцію в Варшаві. У 1941 — бурмістр м. Березино. У 1942 брав участь в нерадянському білоруському партизанському русі, в загоні Вл. Шавеля
  41. ↑ Луцкевіч, 1998.
  42. ↑ Брат Казимира Свояка. Нар. 30.8.1907 в селі Барані на Віленщині. Навчався у Віленській білоруській гімназії. У 1939 закінчив агрономічний факультет Віленського університету. У 1945 приїхав в Сопот, до 1952 працював у Відділі сільського господарства воєводської управи в Гданську, потім у Міністерстві сільського господарства у Варшаві. У 1972 вийшов на пенсію, писав статті з агрономії в журнал «Gromada Rolnik Polski». Пом. 9.8.1982.
  43. ↑ Кіт, Б.
  44. ↑ Після був студентом юридичного факультету Вільнюського університету. З 1943 комендант поліції Мінського округу, восени 1943 загинув за нез'ясованих обставин. Його пам'яті, серед інших, присвячені спогади Йосипа Малецького («Під знаком Погоні», Торонто, 1976).
  45. ↑ Нар. 27.4.1922 в селі Запілля на Новогрудчині (нині Кореліцький р-н Гродненської обл.) В селянській родині. Громадська діяч, лікар. Закінчила Віленську білоруську гімназію (1939).
  46. ↑ Віра Симонівна Спаричанка-Шостак; нар. 19.12.1917 на Новогрудчині. Працювала вчителькою англійської мови у Вільнюсі. Мала дочку і сина Ярослава Войтик. Пом. 4.3.2008, похована на православному кладовищі Билини (Вільнюс).