Радослав Островський народився 25 жовтня 1887 року у містечку Запілля Слуцького повітуМінської губернії. Поступив в Слуцьку гімназію, але був виключений за участь у Російській Революції 1905—1907 років. У 1908 році був прийнятий на математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1911 році заарештований за участь у революційних заворушеннях. Утримувався в тюрмах Санкт-Петербурга і Пскова.
Після виходу на свободу в 1912 році, відновився в університеті, і пізніше перевівся в Тартуський університет, де закінчив фізико-математичний факультет.
Працював учителем у Ченстохові (Польща) і в Мінську. З 1915 по 1917 роки викладав у Мінському вчительському інституті. Після лютневої революції 1917 році був комісаром Тимчасового уряду Слуцького повіту. У вересні того ж року заснував Слуцьку білоруську гімназію і став її директором.
З 1925 по 1926 року був заступником голови Білоруської селянсько-робочої Громади, головою Товариство Білоруським Школи, і директором Білоруського Кооперативного банку в Вільнюсі, чрез який проходили кошти на фінансування Громади. У 1926 вступив у Комуністичну Партію Західної Білорусі, був заарештований польською владою, але виправданий на судовому процесі проти Громади.
У 1928 році Островський знову змінив політичну орієнтацію і став пропагувати співпрацю з польським урядом, за що налаштував проти себе багатьох діячів західнобілоруських національного руху. У травні 1934 — грудні 1935 вони провели над ним громадський суд.
У другій половині 1930-их років під псевдонімом «Ера» публікував статті в різних білоруських книгах-календарях і в газеце «Рідний край». У 1936 році змушений залишити Вільнюс і переїхати в Лодзь.
Під час Другої світової війни
Під час німецької окупації 1939–1945 років, Островський активно співпрацював з німецькою владою. У 1941 році повернувся до Мінська, працював там в цивільній адміністрації. Створив білоруські адміністрації в Брянську, Смоленську і Могильові, працював у цих містах бургомістром.
У 1943 році, Радослав Островський став президентом Білоруської Центральної Ради, створення якої було врешті-решт дозволено німцями, які почали зазнавати поразок на східному фронті, і сподівалися придбати симпатії білорусів, щоб потім мобілізувати їх проти Червоної Армії. Хоча рада не мала особливих повноважень, вона тим не менш в дозволених межах управляла деякими галузями життя, наприклад, освітою.
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 16 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)