Завдяки своїм здібностям Антуан Мармонтель отримав перші премії із сольфеджіо та фортепіано і 1838 року став уже асистентом професора консерваторії із сольфеджіо, а з 1848 року він допомагав професору Ціммерманну. Мармонтель є одним з найбільших представників французької школи фортепіанної педагогіки другої половини XIX століття. У 1848—1887 роках був професором Паризької консерваторії. Його учнями стали Жорж Бізе, Клод Дебюссі, Луї Д'ємер, Маргеріт Лонґ, Еміль Вальдтейфель, Франсіс Планте та Антон Симон. Помер 16 січня1898 року в Парижі.
Музичні твори
Мармонтель написав велику кількість творів, близько 200 опусів. Серед них ноктюрни та романси, а також етюди, необхідні для його учнів у консерваторії.
«L 'Art de déchiffrer» (до збірки увійшли «Сто простих етюдів»).
1847 — «École élémentaire de mécanisme et de style» (складається з 24 етюдів)
«étude de mécanisme»
«Cinq études de salon»
«L 'Art de déchiffrer à quatre mains»
1887 — «Enseignement progressif et rationnel du piano» .
Бібліографія
Твори Мармонтеля входять до числа найкращих викладацьких робіт XIX століття. Серед них:
