Андрієнко Іван Денисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрієнко.

Іван Андрієнко
Ім'я при народженні	Іван Денисович Андрієнко
Народився	1897(1897) Комишня, Миргородський район, Україна
Помер	8 грудня 1937(1937-12-08) Новосибірська область, РРФСР, СРСР
Громадянство	УНР,  СРСР
Місце проживання	Харків
Діяльність	прозаїк
Мова творів	українська
Роки активності	1920х—1930х
Жанр	оповідання, повість, роман
Magnum opus	«Колишні люди» (1926), «Дельфінери» (1933)
Андрієнко Іван Денисович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

|Lib= |Член КПРС=

Андрієнко Іван Денисович (1897, с-ще Комишня Полтавської губернії (нині смт Миргородського району Полтавської області)  — 8 грудня 1937, Новосибірська область) — український прозаїк Розстріляного відродження. Жертва сталінського терору.

Біографія

Ранні роки та освіта

Іван Денисович Андрієнко народився в 1897 році у селі Комишня, яке зараз знаходиться у Миргородському районі Полтавської області, Україна. У 1914 році він успішно склав екстерном іспит на звання народного вчителя. Наступного року, у 1915 році, Андрієнко добровольцем пішов до армії, де до кінця року отримав два Георгіївські хрести. У березні 1916 року він закінчив школу прапорщиків.

Літературна кар'єра

У 1920-х роках Андрієнко працював редактором у журналі «Селянка України». Він був членом Харківського міськкому письменників і критикував офіційних літераторів за їх непрофесійність. В його творчості домінували національні мотиви. Він видав у Харкові такі книги, як «Колишні люди» (1926), «Живий крам» (1927), «Рибальська легенда» (1929), «Новий вітер» (1930), «Сила незборима» (1931), «Забутий острів» (1932), «Дельфінери» (1933).

Арешт і вирок

4 січня 1934 року Андрієнко був заарештований з обвинуваченням у націоналізмі. 26 лютого 1934 року засуджений до 5 років ув'язнення. У серпні 1937 був повторно засуджений трійкою при колегії ДПУ УРСР за статтею 54-8-11 («участь у контрреволюційній терористичній групі та у проведенні шпигунської діяльності»), на цей раз до найвищої міри покарання — розстрілу. Дата розстрілу — 8 грудня 1937 року. Вирок виконано в тюрмі у Новосибірській області.

Цитата з листа

Під час ув'язнення Андрієнко написав листа своїй дружині, в якому зазначив: «Друкуватися під час перебування в таборі я навряд чи зможу. Це вже ти будеш потроху друкуватися, а я тобі допомагатиму… Зараз от тільки погано: зупинилася моя праця. Я не те, що працювати — виспатися не маю часу. Підйом о 4-й ранку. Вдягання і сніданок, а о 6-й вже на городі. Потім перерва на обід і знову працюємо до 8-ї години вечора. Потім вечеря… Взимку працюємо тільки по 8 годин».

Реабілітація

30 листопада 1956 року Іван Денисович Андрієнко був реабілітований, і з нього знято ярлик «ворога народу».

Особисті дані

Місце проживання: Українська РСР, м. Харків, Основа, Шевченківська, 78. Партійність: безпартійний.

Архівні дані

• Дата арешту: 4 січня 1934 р.
• Орган засудження: трійка при колегії ДПУ УРСР
• Стаття: 54-8-11 («участь у контрреволюційній терористичній групі та у проведенні шпигунської діяльності»)
• Вирок: 5 років ВТТ
• Архівна справа: 023019
• Джерела даних: БД «Жертви політичного терору в СРСР»; База даних жертв репресій Харківської обл. (Україна)

Джерела

• Москаленко О. І. Андрієнко Іван Денисович // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001.