Андрійканич Іван Васильович

Іван Васильович Андрійканич
Андрійканич Іван Васильович
Народився	6 липня 1936(1936-07-06)  Руські Комарівці
Помер	6 травня 2015(2015-05-06) (78 років)  Косів, Івано-Франківська область, Україна
Національність	українець
Громадянство	Чехія→ СРСР→ Україна
Жанр	монументальна скульптура
Навчання	Ужгородське державне художньо-промислове училище; Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Роки творчості	1964—2015
Вплив	Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Василь Свида
Вплив на	Володимир Ропецький, Микола Грималюк, Іван Мельничук
Працював у містах	Косів та багатьох інших містах Івано-Франківської області

Іван Васильович Андрійканич (Андрейканіч Іван Васильович[1]; 6 липня 1936, с. Руські Комарівці Ужгородського повіту, Перша Чехословацька республіка (Підкарпатська Русь) — 6 травня 2015, м. Косів) — український скульптор, педагог.

Життєпис

Закінчив у 1951 році Ужгородське державне художньо-промислове училище (нині — Закарпатська академія мистецтв). Викладачі: Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Василь Свида.

Після ужгородського училища Іван Андрійканич навчається на факультеті монументальної скульптури Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Його наставниками були: Іван Севера, Вітольд Манастирський. Після закінчення навчання отримує направлення викладачем до Косівського училища прикладного мистецтва (нині — Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва).

У місті Косові Іван Васильович Андрійканич пропрацював з 1964 року до кінця свого життя, де розкрив свій талант як педагог, пройшовши шлях від викладача до доцента, та як відомий художник-скульптор. Помер 2015 року в інститутській скульптурній майстерні.

Серед його вихованців відомі та перспективні скульптори: Володимир Ропецький, Микола Грималюк, Іван Мельничук та інші.

Протягом свого творчого життя Іван Васильович створив 26 пам'ятників, 27 меморіальних таблиць та рельєфів.

Творчість

Іван Васильович Андрійканич автор:

• великих монументальних пам'ятників та архітектурно-скульптурних меморіальних ансамблів, які увіковічнили пам'ять полеглих на фронтах Другої світової війни (Косів, Старі Кути, Микитинці, Баня-Березів, Великий Рожин, Химчин, Тисмениця);
• серії надгробних пам'ятників зі скульптурними портретами;
• меморіальних таблиць з портретами Лесі Українки (Буркут), Аполлінарія Тарнавського[2] (санаторій «Косів»), Василя Касіяна (Снятин), Василя Стефаника (Трійця), Василя Стефурака (Косів, Соколівка[3]), Патріарха Володимира (Романюка) (Космач), Ігоря Пелипейка (Косів), Зої та Євгена Сагайдачних[4] (Косів), Мирослава Капія (Косів) та інші.

За проєктом Івана Андрійканича реконструйована центральна площа міста Косова.

Примітки

1. У джерелах вказується прізвище «Андрійканич», також у деяких радянських — «Андрейканіч».
2. Отець Аполлінарій Тарнавський (1840—1866) — засновник санаторію «Косів».
3. Соколівка — район міста Косів.
4. Євген Якович Сагайдачний разом із дружиною Зоєю Антонівною вивчали Косівський регіон, зібрали чимало творів народного мистецтва, на базі яких згодом народився і виріс Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Джерела

• Марія Іванчук. Людина високого виміру «Гуцульський край», № 32, 7.08.2015 року [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Андрійканич І. В. Лубок як прототип плаката [Архівовано 12 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Пам'ятники та пам'ятні знаки Косова [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Косівська мистецька школа: штрихи до історії [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Окрилена піснею [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Пам'ятник (Старі Кути) [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Володимир Ропецький [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Мирослав Близнюк."Гуцульський край", № 48, 1.12.2017 року [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• «Гуцульський край», № 50, 11.12.2015 року [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]