| Євген Якович Сагайдачний |
|---|
|
|---|
| Народження | 22 квітня 1886(1886-04-22)
Херсон |
|---|
| Смерть | 21 серпня 1961(1961-08-21) (75 років) |
|---|
| | Косів, Івано-Франківська область |
|---|
| Країна |  СРСР  |
|---|
| Жанр | живопис |
|---|
| Навчання | Училище барона Штігліца у Санкт-Петербурзі, нині Санкт-Петербургська художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца |
|---|
| Діяльність | художник, скульптор, візуальний митець, викладач університету |
|---|
| Відомі учні | Кирилова Віра Миколаївна , Федірко Микола Юрійович , Грепиняк Микола Іванович , Лучук Дмитро Дмитрович , Полатайко Ярема Миколайович і Глухенька Наталія Олександрівна |
|---|
| Працівник | Миргородський керамічний технікум , Київський інститут пролетарської мистецької культури , Дніпропетровське художнє училище і Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва |
|---|
|
|
|
|
|
|
|
|
Євге́н Я́кович Сагайда́чний (* 22 квітня 1886, Херсон — † 21 серпня 1961, Косів, Івано-Франківська область) — український маляр, театральний декоратор, скульптор, педагог, етнограф і колекціонер. Один з перших викладачів Межигірської керамічної школи.
Біографія
Художню освіту здобув у Санкт-Петербурзі. Навчався у приватних майстернях Я. Ціонглінського і М. Кардовського, училищі барона Штігліца у Петербурзі. Учасник художніх виставок (з 1909). Відвідав Королівство Італія, Королівство Греція, Османську імперію (1910–1912). На початку творчої діяльності випробовував свої сили у різноманітних видах мистецтва, зблизився з різними лівими авангардними об'єднаннями, брав участь у їхніх виставках. Декоратор у театрах Петербурга та Києва (1911—1918). Навчався в Українській академії мистецтв (1917–1920, майстерня М. Бойчука).
Викладав рисунок і композицію, скульптуру в Художньо-промисловій школі ім. М. В. Гоголя в Миргороді (1920–1922). Професор скульптурного факультету Київського художнього інституту (1922–1932), в організації якого брав участь. Викладач Межигірського керамічного технікуму (1922-1932). З 1923 — в Київській художньо-індустріальній школі. З 1932 викладав у навчальних закладах Луганська (художній робітничий факультет), Дніпропетровська (художній технікум, з 1936), Ніжина. З 1946 оселився у Косові, з 1947 викладав у Косівському училищі прикладного мистецтва.
Особливості творчості
Твори Сагайдачного 1910–1920 відзначаються лаконічно-аскетичною простотою форми, його образи пов’язані з національним українським середовищем, позначені оптимістичним звучанням.
Багато уваги приділяв пейзажному жанрові, що відкривав йому широке поле для експериментування. Його приваблювала лаконічна логіка кубізму.
Після переїзду в Україну у 1917 захопився роботою над скульптурою, послуговуючись деревом і керамікою — матеріалами, що найбільше відповідали його творчій натурі.
У 1930-ті відійшов від формальних позицій авангардизму.
Працював також у книжковій графіці та гравюрі.
Твори
Декоративні розписи «Весілля» (1911).
Акварелі з гуцульського життя: “На базарі” (1949), “З Соколівки до Яворова” (1951), “Квіти бараболі” (1952), “Зимовий базар” (1954), “Дорога на Пістинь” (1957), “Околиця Косова” (1960).
Скульптура: “Жінка навколішки”, “Робітник з молотом”, “Жінка в плахті”, “Жінка молиться” (усі — 1920-ті рр.).
Картини
- “Коні” (1912)
- «Вулички в Туреччині», «Коні» (1920)
- «Краєвид з деревом»
- “Жінка біля терниці”, “Провіває зерно”, “Готує їжу”, “Селянська біда”, “Село”, “На Прип’яті”, “Біля криниці” (усі — 1920-ті рр.)
- «Яри біля Луганського», «Квітучий кущ глоду» (з 1930-х pp.)
Колекція
Живучи і працюючи на Гуцульщині, захопився збиранням виробів народних умільців. Залишив велику колекцію народного, зокрема гуцульського, мистецтва.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 7. — Париж — Нью-Йорк, 1973. — С. 268.
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 510.
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 521.
- Сагайдачний Є. Я. // Полєк В. та ін. Відомі педагоги Прикарпаття. — Івано-Франківськ, 1997. — С. 129.
- Сагайдачні // Пелипейко І. Містечко над Рибницею: Книга про Косів. — Косів, 2004. — С. 306—313.
- Джуранюк Ю. Чарівна квітка Гуцульщини: [Про Косівський музей та його засновника Є. Я. Сагайдачного] // Наука і суспільство. — 1978. — № 12. — С. 49—50.
- Соломченко О. Громадянин і мислитель // Гуцульський край. — 1996. — 20 квітня; 4 травня.
- Соломченко О. Євген Сагайдачний // Образотворче мистецтво. — 1999. — № 1-2. — С. 75-77.
- Соломченко О. З глибоких джерел: До 100-річчя від дня народж. Є. Я.Сагайдачного // Прикарпатська правда. — 1986. — 20 квітня.
- Танець Чугайстра: [Про художника Є. Я. Сагайдачного] // Федорів Р. Скрипка, що грає тисячу літ: Історичні повісті, есе. — Львів, 1991. — С. 195—218.
- Угорчак Ю. Зачарований Гуцульщиною: До 110-річчя від дня народження Є. Сагайдачного // Поліття. — 1996. — №22 (червень).
- Андрейканич А. І. Євген Сагайдачний. Малярство та графіка із збірки Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Альбом. - 2011.
- Мудрицька А. Євген Сагайдачний: «Чекаю людей…» // Гуцульський край. — 2015. — 9 лютого.
Посилання
